Чому наявної мобілізації замало і як поліпшити рекрутинг до війська?Написали великий та важливий текст про мобілізацію та рекрутинг, про те, що робити з "дискурсивною несумісністю" (і що це таке), чому заклики "померти за батьківщину" і меседжі, які малюють майбутнє як загрозу – шкідливі для мобілізації, а також про успішні приклади рекрутингу підрозділів ЗСУ. Ви його обов'язково прочитайте, а ось кілька ключових тез: 1. Наразі деякі батальйони укомплектовані на 70%. При тому, що за статутом ЗСУ підрозділ, що має втрати понад 30%, вважається небоєздатним. На виховання нового штурмовика треба приблизно три місяці. На відновлення людини з легким пораненням – 1-3 тижні, з середнім – від 2 до 5 місяців.2. У Генштабі не готові назвати УП навіть орієнтовні дані щодо кількості людей, які щомісяця долучаються до ЗСУ і скільки їх взагалі потрібно для фронту. Серед причин, окрім безпекових, імовірно, і те, що ТЦК не мають чіткого уявлення про стан мобілізаційного ресурсу в країні. 3. Чому поповнення мало? Як ділиться спостереженнями Дмитро Кухарчук з 3-ої штурмової, мобілізація в Україні часом обходить жителів великих міст і тих, хто зміг від неї відкупитися. Ще одна причина – "переможна" інформаційна політика держави: "Коли людині кажуть, що за три місяці ми переможемо, вона не думає про мобілізацію, вона будує собі плани на майбутнє".4. Військові виступають категорично проти будь-яких рекрутингових меседжів, які представляють службу як загрозу або покарання. Після слів "пересидіти не вийде" велика кількість українців хапається за валізи і шукає шляхи, як спакуватися і кудись виїхати. 5. Служба в війську має бути привабливою. Потрібні меседжі, які дозволяють відкрити власну внутрішню силу, роблять міцнішим, сильнішим. Ті військові підрозділи, які демонструють саме таке ставлення до рекрутингу, формують власну культуру, історію, міфологію, воїнський етос, вони помітніші, впізнаваніші, привабливіші.6. Протягом останніх місяців Володимир Зеленський у своїй публічній комунікації звертався до теми мобілізації двічі. Показово, що в обох випадках президент закцентував, що мобілізація – зона відповідальності військових, які ініціюють ці кроки.7. У результаті маємо замкнене коло. Влада, аби уникнути турбулентності в суспільстві, намагається йти шляхом "лагідної мобілізації", обираючи риторику "на фронті складно, але все під контролем". А цивільна частина населення не розуміє, навіщо потрібна повномасштабна мобілізація і про які екзистенційні виклики і загрози йдеться.