Що нам розповів Герой України Сергій Волинський? Це – перше повноцінне інтерв'ю легендарного командира, майора морської піхоти з моменту звільнення з полону. Про зраду присяги і мовчання командирів, про рішення, які коштували сотень і тисяч життів, про системні провали держави у ставленні до морської піхоти – від 2014 року до сьогодні. Повну версію розмови можна і подивитися, і почитати, а ми лише зацитуємо кілька важливих моментів:Про те, чи одразу зрозуміли всю складність ситуації в Маріуполі: Напевно, що ні. З 2014 року мій особистий підрозділ виконував завдання тільки на Маріупольському напрямку. І там всі позиції, місто, всі комунікації були нам знайомі і звичні. І нам здавалося, що нашого досвіду і бойового потенціалу вистачить для того, щоб відбити якісь атаки і намагання противника. Про те, що пішло не так: (…) Думаю, що цього не сталося через переважаючі сили противника. І перше, що – ми дуже довго програвали в повітрі. У нас абсолютно була відсутня протиповітряна оборона, в нас не було наших Повітряних сил.Про розмову комбрига Баранюка з Залужним: Було два варіанти розвитку подій: один – прориватися в напрямку Запоріжжя, а інший – іти на "Азовсталь". Від Валерія Федоровича ми отримали вказівку іти на "Азовсталь". Але Баранюк з цим був різко не згоден. Він не бачив у цьому сенсу і, можливо, навіть не вбачав такої можливості. Тому що "Азовсталь" знаходиться в глибині міста, яке оточене. До Запоріжжя далеко, але це, на його думку, мало якісь шанси. Про спроби піти на Запоріжжя: Бувобраний варіант піти на Запоріжжя. Він провалилася двічі. Перший раз, коли зник Баранюк з управлінням, а потім коли наступники діяли тим самим маршрутом. Унаслідок цього загинуло дуже багато людей.Про те, скільки людей потрапило в полон разом із Баранюком: Точні цифри ніхто не знає. У нас була бригада, яка, безумовно, несла санітарні і бойові втрати, але я думаю, що 70% бригади залишалися живими. Зі мною на "Азовсталі" вийшло дві сотні людей морпіхів і десь 40 людей з інших підрозділів. Наскільки мені відомо, Баранюк зараз знаходиться в Донецьку, в дуже тяжкому стані. Готують суд над ним про геноцид…Про прорив на Азовсталь: Самев той день росіяни розтягнули техніку, якою блокували міст. Я зрозумів, що це буде ефект несподіванки, якщо ми підемо саме тим маршрутом, яким нас ніхто не чекає. Ризик потрапити в полон був максимальний. Ми нанесли собі Z-тки і V-шки на машини і прямо через центральний вихід комбінату по центральних дорогах міста на вимкнених фарах проїхали. Не зупинялися на блокпостах. Кулеметник з позивним "Батя" крикнув їм: "Свои!" – і так загалом до 250 людей проїхали на "Азовсталь".Про уроки, винесені після Маріуполя: У нас є відповідні органи, які мають розслідувати цю всю історію. Наскільки мені відомо, є відкриті кримінальні провадження. Але ніхто нічого не зробив. Як держава ми не винесли уроки після Іловайська, після Дебальцевого – з'явився Маріуполь. Якщо ми і в цей раз не скажемо, що тут ми були праві, а тут ми були неправі, і не визначимо, як треба було вчиняти на тому чи іншому етапі, то такі епізоди будуть повторюватися в нашій історії.Про те, в чому був головний прорахунок операції на Кринках: У відсутності об'єктивних розвідданих. Вже так повелося, що у нас приймаються рішення, спираючись на таланти полководців. А якби ми спиралися на об'єктивні розвіддані, і керівники й начальники розвідок давали об'єктивну ситуацію і розвиток подій, мені здається, що таких ситуацій не виникало б. Я впевнений, що всім стало зрозуміло, коли на тактичному рівні ми не досягли успіхів, які мали досягти на першому етапі цієї операції. Якщо ми цього не зробили, навіщо було продовжувати цей весь спектакль?