Повідомлення telegram каналу - @ukr_pravda

Що нам розповів Тарас Чмут?
В інтерв'ю "Українській правді" Тарас Чмут розповів про перебіг війни, пояснив нагальні потреби армії, відповів на запитання про конкуренцію між волонтерами, купівлю "Байрактарів", ставлення влади до волонтерів, а також поділився думкою, чому в Україні не може бути автократії. Ось лінки на текст та відео, а тут кілька цитат:
Про ймовірність затяжної війни: Ми хочемо незалежності чи хочемо бути южним округом РФ? Ми хочемо мати свою країну в тих кордонах, які ми самі собі вибороли, чи хочемо бути типу незалежною Білоруссю? Це наш вибір. Ми можемо воювати, можемо не воювати. Це ж не нам хтось каже, що робити – ми самі визначаємо.
Про те, скільки грошей зібрав фонд за період повномасштабної війни: Понад 4 мільярди гривень.
Про плани щодо розвитку фонду: Зараз ми збираємо на фонд, умовно кажучи, в єдиний казан, з якого купуємо і машини, і коптери, і зв'язок, і броню, і ще щось. На майбутнє у нас уже є визначені напрями роботи, в межах яких будуть конкретні цільові проєкти. Кожен проєкт буде окремо комунікуватися, окремо збиратися.
Про відкриття офісу фонду в США: У них і так є бажання донатити на війну в Україні. Але є нерозуміння і побоювання, як робити це так, щоб кошти доходили до кінцевого користувача і щоб це робилося ефективно. Із цими питаннями треба працювати.
Про Притулу: Конкуренція є. І партнерство теж є. Сергій знав, що ми купили "Байрактар", і через якийсь проміжок часу оголосив про збір. Мотивом Сергія було зробити велику народну кампанію, яка би підняла дух і показала, що ми можемо робити великі речі. Наше бажання – це компетентно допомогти конкретному підрозділу конкретним виробом для війни. Це про різне.
Про співпрацю з компанією Baykar: Вони готові поставити нам те, що потрібно по одній з угод. У майбутньому, я сподіваюсь, їх буде декілька. Можливо, вони будуть трохи іншого рівня. Але специфіка ринку вимагає тиші, а не хайпу.
Про те, чи готова була Україна до повномасштабного вторгнення: Держава не готувалася до цієї війни належним чином. Військово-політичне керівництво держави теж не вірило в це. Ок це чи не ок – я не знаю. Чим вони керувалися, теж не знаю. Але це їхнє бачення. Чи готувалися ЗСУ? Останні 5 місяців максимально можливо у тих рамках, в яких вони знаходилися.
Про Залужного: Я його знаю з 2016 року, з часів, коли він ще був полковником. Він на своєму місці. Це людина, яка має абсолютну довіру в армії. Я не знаю кращого офіцера в наших ЗСУ, який міг би бути на цій посаді 24 лютого. Нам неймовірно пощастило.