Статистика telegram channel - @uinp_gov

У 1994 році Генасамблея ООН встановила 9 серпня Міжнародний день корінних народів світу задля щорічної солідарності з тими народами, що становлять меншість на своїй історичній батьківщині.Корінний народ – це не те саме, що національна меншина. В Україні проживає доволі багато національних меншин і лише декілька корінних народів. Щоб бути корінним народом, етнічна спільнота мала сформуватися як така саме на території України, бути носієм самобутньої мови та культури й не мати власної держави за межами України.Поряд з українцями корінними народами в Україні є кримські татари, караїми та кримчаки – їхньою історичною батьківщиною є Крим. Міжнародне право та українське законодавство захищає корінні народи. Йдеться насамперед про збереження та розвиток власних мови, культури й традицій. А також про захист від утисків, примусової асиміляції чи геноциду.Але на своїй історичній батьківщині, уже 11 років поспіль окупованому Криму, представники корінних народів, насамперед кримські татари, мають справу з протилежною реальністю. Асиміляція корінних народів – це давня тактика Російської імперії, яку продовжує сучасний російський режим, як у самій РФ (подивіться на становище так званих автономних республік та їхніх народів), так і на окупованих територіях. Тих, хто протидіє асиміляції чи уникає співпраці з окупаційною владою, – переслідують.За даними Представництва Президента в Автономній Республіки Крим, станом на лютий 2025 року, відомо про 221 кримського політв’язня, 134 з них – кримські татари.Захист прав корінних народів – це ознака сталої демократії та розвиненої державності. Україна, яка захищає права своїх корінних народів, принципово відрізняється від Росії, що, маючи в своєму складі десятки корінних народів, спрямовує зусилля на їхню асиміляцію, планомірно знищуючи їхні ідентичності, мови та культури. Та навіть фізично знищує, використовуючи їхнє чоловіче населення як людський матеріал у власних воєнних авантюрах.

«Там немає українських медіа, але там є українські люди – я маю про них розповідати», – говорила Вікторія.Вікторія Рощина почала займатись журналістикою ще в 16 років, писала про кримінальні провадження щодо правоохоронців та високопосадовців, а також відвідувала судові засідання. З початком повномасштабної вторгнення працювала на гарячих напрямках: Харків, Донецьк, Запоріжжя, а також на тимчасово окупованих територіях, показуючи правду про життя під російською окупацією.У березні 2022 року її затримало російське ФСБ у Бердянську. Після 11 днів полону Вікторію примусили знятися у відеозверненні, а після – звільнили. У серпні 2023-го з журналісткою зник зв’язок, коли вона перетнула кордон через Латвію до Росії. Лише у травні 2024 року стало відомо, що вона перебувала у СІЗО Таганрога. Російська сторона пообіцяла повернути Вікторію додому, проте її обмін так і не відбувся. У вересні 2024-го родина отримала звістку про її смерть у полоні. Росія повернула тіло Вікторії лише в лютому 2025 року, зі слідами тортур та ознаками насильницького вбивства. Україна визнала її смерть воєнним злочином. 1 серпня 2025 року указом Президента Вікторії Рощиній посмертно присвоєно орден Свободи – за громадянську мужність, патріотизм і боротьбу за права українців. Сьогодні, 8 серпня, відбулося прощання з Вікторією у Михайлівському соборі, а згодом продовжилося на Майдані Незалежності, де її провели близькі, рідні та друзі. Поховали Вікторію на Байковому цвинтарі. Вона залишилась вірною справі – до останнього.Фото: Христина Микитин

5 серпня роковини офіційного початку масових репресій 1937-1938 років відомих також, як Великий терор.Саме цього дня 1937 року наказ НКВД СРСР № 00447 набув чинності підставою для якого було рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 «Про антирадянські елементи». Це рішення проголошувало найбільші репресії з метою знищення усіх, хто на думку радянського керівництва не годився для майбутньої побудови комунізму. Її теоретично обґрунтував новий очільник НКВД Микола Єжов і відредагував особисто Сталін.Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією — на ув’язнення в таборах ГУЛАГу НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 людей, то у січні 1938 року він був збільшений до 83 122 людей. З проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.Репресивна кампанія тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі. В Україні протягом 1937-1938 років було засуджено 197 617 людей, із них на смертну кару – 122 237.Одним із символів тих страшних подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. Тут співробітники НКВД закатували та убили понад 20 тисяч людей.Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

🙏2 серпня 2025 року, у Міжнародний день памʼяті жертв геноциду ромів, у виставковому центрі «Жива памʼять» Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр” відкрилась виставка «Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів». Цей тематико-наративний проєкт повертає до історії тих, хто занадто довго залишався невидимим для суспільства.😢Виставка розповідає про ромську ідентичність як форму спротиву — від нацистських переслідувань і геноциду у роки Другої світової війни до сучасного громадського лідерства й участі ромів у захисті України.🤝Виставку створила Молодіжна агенція з адвокації ромської культури «АРКА» у партнерстві з Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» та Українським центром вивчення історії Голокосту. Проєкт реалізовано за підтримки Посольства Німеччини в Україні та Українського інституту національної пам’яті. Інформаційна підтримка — Український ромський адвокаційний альянс «АУРА».📍З виставкою можна ознайомитись з 2 серпня до 7 вересня у виставковому центрі «Жива пам’ять», за адресою Київ, вул. Юрія Іллєнка, 46А. Вхід вільний. 🔍Дізнатись більше про Міжнародний день вшанування геноциду ромів можна на сайті УІНП, за посиланням.📸Фото: Дмитро Головченко

50 років тому, 1 серпня 1975 року, в Гельсінкі 32 європейські країни, СРСР, США та Канада підписали Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), який став відомим як Гельсінський заключний акт чи Гельсинські угоди.Цей документ зафіксував принципи непорушності кордонів, невтручання у внутрішні справи держав, мирного вирішення міжнародних конфліктів і, що найважливіше, поваги до прав людини та основних свобод. Для України Гельсінські угоди стали каталізатором нового етапу опору тоталітарному совєтському режиму. Саме підписанням СРСР цього документа скористалися правозахисники, що прагнули публічно вимагати виконання задекларованих зобов’язань. 9 листопада 1976 року в Києві була створена Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ), ініційована письменником Миколою Руденком. УГГ стала першою легальною правозахисною організацією в УРСР, згодом її наступницею стала Українська Гельсінська спілка, очолена Левком Лук’яненком.На основі Гельсінського заключного акту в 1990 році було прийнято Паризьку хартію для нової Європи, яка підтверджувала відданість демократії і правам людини. 1995 року на базі НБСЄ було створено Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Однак повномасштабна агресія Росії проти України в 2022 році поставила під сумнів ефективність цієї структури. Попри своє призначення як майданчика для запобігання конфліктам, ОБСЄ виявилася неспроможною стримати чи адекватно реагувати на порушення основоположних принципів, зафіксованих у Гельсінських угодах.

💪16 липня Верховна Рада України прийняла у першому читанні проєкт Закону про засади державної політики національної пам’яті Українського народу. Рішення підтримав 301 народний депутат. Український інститут національної пам’яті є одним з розробників законопроєкту.🤓Законопроєкт має на меті всебічне законодавче регулювання питань, пов'язаних із формуванням та реалізацією державної політики національної пам'яті Українського народу.Серед ключових визначень наведених в проєкті:▪️Війна за Незалежність України – боротьба за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року, яка розглядається як наслідок імперської політики Росії, спрямованої на заперечення української державності;▪️Державна політика національної пам’яті Українського народу;▪️Злочини проти Українського народу – геноциди, масові вбивства, катування, депортації та інші злочини проти людяності, воєнні злочини, переслідування з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, інші злочини, вчинені проти Українського народу комуністичним і націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами, іншими політичними режимами;▪️Історична антиукраїнська пропаганда – поширення неправдивих історичних даних для глорифікації імперських та тоталітарних режимів, а також заперечення злочинів проти Українського народу;▪️Рашизм – гібридна тоталітарна ідеологія режиму держави-агресора, що поєднує російський шовінізм, імперіалізм, комуністичні та нацистські практики та інше.🧑‍💼Запровадження цієї ініціативи має на меті подолати імперсько-тоталітарну спадщину, зменшити розбіжності у сприйнятті минулого, а також усунути вплив держави-агресора в інформаційній, освітній і культурній сферах, що сприятиме зміцненню єдності українського суспільства перед обличчям агресора.❗️Нагадаємо, що у травні цього року Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики одноголосно підтримав цей законопроєкт.

15 липня Україна відзначає День Української Державності, що збігається з Днем Хрещення Русі-України та днем вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого.Прийняття князем Київським Володимиром у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Воно сприяло піднесенню культури й освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.Державність є уособленням шляху нації до власної держави. Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення та запорука цілісного існування нації.Історія українського державотворення сягає своїми джерелами Руської середньовічної держави, чиї традиції у розбудові загальноєвропейського культурно-релігійного простору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.Знання історії нашого державотворення в усій тяглості є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни РФ проти України.Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди, буцімто українці та росіяни – єдиний народ, а Україна – штучна нежиттєздатна держава. Тому нинішня війна це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за її минуле, національну незалежність та ідентичність.

🟦🟨 До Дня Української Державності запрошуємо на виставку «Скарби державності»15 липня Україна відзначає День Української Державності — дату, що покликана нагадати про понад тисячолітню традицію нашого державотворення, витоки якої сягають Русі з центром у Києві.У цей день відкривається новий виставковий проєкт «Скарби державності», що розповідає про українську державність крізь призму історичних артефактів — зокрема, печаток і матриць.📍 Де: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану(майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, 2-й поверх)🕑 Коли: 15 липня, 14:00Експозиція складається з шести хронологічних блоків — від Київської Русі до визвольних змагань 1917–1921 років. Представлені артефакти — з колекції Музею історичних та культурних реліквій родини Шереметьєвих, яка є однією з найбільших сфрагістичних збірок у Європі.Мета виставки — показати безперервність української державності від середньовіччя до сучасності через предмети, що зберігають сліди державної традиції.З 15 по 20 липня триватимуть екскурсії з артефактами за участі Голови Інституту, науковців і власника колекції.🔗 Реєстрація на подію за посиланням.🔒 Найближче укриття — підземний перехід та станція метро «Майдан Незалежності».Організатори:▪️Український інститут національної пам'яті▪️Національний музей Революції Гідності ▪️Музей Шереметьєвих

9 липня у Івано-Франківську відбувся другий раунд загальнонаціонального круглого столу з провідними українськими істориками, які спеціалізуються на вивченні історії українсько-польських відносин. Захід проходив під співголовуванням заступника міністра закордонних справ України Олександра Міщенка та ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігоря Цепенди. Також у засіданні круглого столу взяли участь представники Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Українського інституту національної пам’яті.Цей захід став черговим кроком, спрямованим на поглиблення відповідального історичного діалогу з Польщею, та частиною зусиль щодо ширших дискусій з польськими партнерами. У цьому контексті сторони відзначили важливість відновлення діяльності українсько-польського Форуму істориків та Форуму партнерства як ефективних платформ.Учасники круглого столу підтримали необхідність пошуку шляхів до взаємного розуміння та шанобливого ставлення до історичної пам’яті українського та польського народів на основі історичних фактів. З огляду на наявність в українській історичній науці ґрунтовних досліджень та напрацювань з історії взаємин українського та польського народів, учасники заходу домовились зосередитися на підготовці до друку фундаментального, підкріпленого архівними документами наукового видання, присвяченого цим питанням. Зокрема, на думку учасників дискусії, варто ґрунтовно вивчати спільно з польськими дослідниками злочини НКВС та інших репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр., здійснені проти польського народу.Більше у матеріалі на сайті УІНП за посиланням.Фото: Міністерство закордонних справ

На початку липня 2014 року поновилася активна фаза Антитерористичної операції, почався наступ українських сил на Слов’янськ і Краматорськ. 3 липня сили АТО розпочали зачистку Миколаївки біля Слов’янська, яку звільнили наступного дня, взявши в полон понад півсотні бойовиків.Протягом кількох днів українські сили захопили тренувальний табір бойовиків під Слов’янськом, взяли під контроль автотрасу «Харків – Довжанський».5 липня розвідники 2-го батальйону Національної гвардії встановили синьо-жовтий прапор над Слов’янською міськрадою. Того ж дня передові сили нацгвардійців увійшли до Краматорська. Між 5 та 7 липня під український контроль повернулися Бахмут, Дружківка, Костянтинівка та інші міста Донеччини. Протягом кількох тижнів від терористів звільнили населені пункти Артемівського, Мар’їнського і Слов’янського районів Донецької області.Одинадцять років тому почалося звільнення міст півночі Донеччини, боротьба за які триває досі. Ті перші перемоги надихають сьогодні і дають зрозуміти, чому ми маємо вистояти і перемогти.