Памʼяті азовця, офіцера Вадима Габурича (позивний «Вахім»)Захоплювався ремонтними роботами, володів кількома мовами, любив подорожуватиНародився 5 лютого 1985 року в Молдові. Коли йому було три роки, родина перебралась на Черкащину. Після школи навчався у Черкаському комерційному технікумі, де познайомився з майбутньою дружиною Аліною. Згодом служив строкову службу.Після демобілізації навчався в Харківському університеті харчування та торгівлі на інженера харчових технологій. Певний час працював в будівельній фірмі в Португалії. Згодом в охоронній компанії в Києві. В 2015 році вступив до лав полку "Азов". За три роки в полк прийшла служити його дружина Аліна. Під час повномасштабного вторгнення Вадим та Аліна брали участь в обороні Маріуполя.23 квітня Вадима було поранено. Після операції, чоловіка намагались евакуювати, однак росіяни цього не дали. Тому 26 квітня 2022 року Вадим помер від ран. Його дружина Аліна рік провела в російському полоні і повернулась 10 квітня 2023 року. Тіло Вадима досі перебуває на окупованих територіях.За свою службу Вадим Гарубич був нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «За доблесну службу», «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).Честь Захисникові! Фото з архіву родиниЗа матеріалами: Свої.City, Гельмязівська громада, Меморіал героївПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform