У Всесвіті великому, в Волоссі Вероніки,Щоб стати повнолітніми, був певний ритуал.Потрібно було кущ знайти, який різноманітні,Прості або зі смужками, суцвіття випускав.Із кольорових квіточок робили потім зілля,Щоби волосся підлітка отримало тих барв.Я розповім вам про сестер, що виросли й зустрілиНа двох один важливий день, коли їх час настав.Хоч схожа була зовнішність як в росяних краплинок,Та норов - як у кожної сніжинки вигляд свій.Одна весела й запальна, хоч іноді кваплива,Здавалось часом, що змогла б здійняти буревій.А інша більше мовчазна та витримку залізнуПостійно мала й як вода у повний штиль була.В дорогу вони рушили не рано і не пізно,Та щось були напружені як ні одна струна.В думках перебирали все, якими ж кольорамиВже стануть відрізнятися, у світі ж стільки фарб.Та ниті долі сплетені, напевно, що не нами,Бо квітку фіолетову магічний кущ лиш мав.І що ж поробиш? Чарівний напій цей вдвох зварили,І по ковточку випили, а далі диво лиш,Бо полум'яні локони та сині пасма-хвилі,Вже обрамляли контури двох вражених облич.Бо що б не улаштоване було для нас спочатку,Все буде відфільтроване крізь дії та думки,І написати власну ми картину щастя здатні,Під настрій підбираючи відтінки залюбки.Вірш на конкурс Віршометрія, з яким пройшла у півфінал.@literospletinnia#приходченко #вм