Крим. Сочиться інжир та фіалковим падає градом, Гранатники нотами серця по краплях стікають, Там ще до світанку птахи вилітають із раю, І гай ялівцевий душі заколисує вади. Привіт, друже мій! Ну що ти затих? Чи, може, зневіривсь за роки неволі? Чи, може, забув, як, ще крихітні й голіСтрибали у море, на мисах крутихНа "три" тамували захекані вдих? А серпень любив тільки бронзовий колір. На давніх світлинах, як перші птахи. Чому ти мовчиш, наче глухонімий?  Наразі далекий загублений острів, Лиш крик і луна – у незвіданий простір.Іржавим мірилом огорнена мить. Брунатним корінням дерев киримли‌Ґрунти прорізає оголений постріл. Зазнав обпікаючий дотик зими. Святий Фіолент одягає смарагдові зґарди, По сходах коліна збігають у яшмовий вирій, Там скелю самотню вихрещують рідкісні зливи,  Оливкова брость вирізає на травах аркади. Невже заховався чи може скоривсь? Чи може бджолою вкусив супостата, У шати весільні вдягнувшись на страту, Як човен, що йде неминуче на риф?Цитриновим степом із присмаком вирвЗа слово і пам'ять облизуєш кратер, Не ставши подобою зляканих риб. І, може, ти кличеш "на поміч", скажи? А ми перестали тебе розуміти? Лише паперові оманливі звітиСпливають із часом та подихом жнив, І спогади тільки з поміткою "жив"Музи‌ка доносить уривками з вітром, Обпалюють ноти маршрутами жил. Життя пожене серпантином, бескидом, степами, Полинуть тюркю, та лунатиме спів менестрелів, Кургани між сосен, що міцно утримують скелі, Збудують чертоги – іменнями вріжуться в пам'ять. Привіт, друже мій! Чому ти затих? Кричи! Як кричать щиросердно всі діти, Як ми на світлинах – малі та відкриті, Тримаючи небо на пальцях гнучких. Привіт, побратиме! В листах позивних Не ставимо дати, щоб знову зустрітись,   Коли повернуться додому птахи!киримли‌* — назва кримських татар, що означає «кримці» або «ті, хто з Криму».ЮІ, вересень 2025 #кримськийінжир#крим #ВМ8_півфінал