Фродо (Запах осені)Вітер змітає з каштанів пожовклі від кіптяви дні, і, посміхаючись, палитьА серед листя згоряємо й ми, що там, потомлені, спали...Знаєш, наївні, так вірили в світло, що зникло звідси назовсім;Навіть весна, що здавалося, змінить усіх -вогко і цвіло пахне осінню...Дим від багать підіймається вище, десь над деревами - танучи;мабуть, нам це все сниться, треба лиш встати,встати зранку щеЩоб, залишивши все, поспішати на захід, від тіней міста і Хроноса;Тільки кроки свинцево- важкі - наче склом по асфальту - скронями;Вулиці сліпо торкаються ніг, і як бездомний кіт -лащаться,там де й колись, зеленіє бузок - тількибільше не чути терпких пахощів;Небо, знущаючись сипле, як в злодія, світлосонцем - прожектором;Голос, який ти так довго ховав у собі - з часом став просто шепотом…Те, в що ти вірив, всього лише сон, відблиск ізінших вимірів;Досить безшумно кричати, досі, всі вжедавно й непомітно вимерли.Тіні, що ходять по колу, і, спотикаючись, човгають -просто чиїсь невдалі досліди;В місті, де сотня життів не змінила нічого -завжди буде запах осені...... І, коли вітром здує останній листоку саду, з мертвих яблунь і вишень -Ти як завжди, шепотітимеш їм у вікно "Що ж взагалі в нас залишилось?"І Той, що мовчав все життя, скаже нарешті голосно:"Віра у добро, пане Фродо.А за неї варто боротися."Федір Рудий#федір_рудий