Краплі дощу торохтять по тугому намету. Вкриті навісом, потріскують дрова в багатті. Казка сплітається пошепки, тіні химерні, ти засинаєш згорнувшись, немов орігамі. …І підкрадається О́ле-Луко́є. Потяг старий запускає по колу. Хай тобі сниться мереживо колій і деренчливий вагон іграшковий — слухай розмірений стукіт. Станція буде твоя ще не скоро, там рипить сніг, там живе білий колір, там якщо ти, наче Кай, щось накоїв, Герда завжди́ порятує. Хтось тобі ніжно розчісує пасма волосся. Гарне, говорить, густе. Де ми робимо про́діл? Гребінь торкається шкіри, мурашковий лоскіт, м’яко і добре. Заснути так просто. Оле-Лукоє розкрив парасолю, в очі сипну́в дрібку сонної солі. Хай тобі сняться обпалені сонцем теплі пісочні фортеці. Вежі захищені, шпилі високі, з моря злітаються літні мусони, мушлі шкребуться боками і сохнуть, ти, наче мушля, шорсткий — сотні хвиль не затерли. Ти засинаєш на дачі, у затінку яблуні. За́тишна вовняна ковдра. Солодко пахне люпи́н. Здалеку — дідовий голос у саджанцях ягідних. І розкладушка іржаво порипує — спи, мій калачику, спи. Оле-Лукоє будує із лего човник для тебе. Каркас металевий, біле вітрило; під ча́йковий легіт стрімко пливи, і далеко-далеко буде твій острів і дім. Там Нангія́ла і там твої леви, клени шепочуть зелений молебен, човник гойдається, спи, мій маленький, ти — найцінніший дарунок лелеки. Гарних тобі сновидінь. * О́ле-Луко́є — персонаж казки Андерсена, який показує дітям сни. * Нангія́ла — казкова країна (рай) з повісті «Брати Лев’яче Серце» Астрід Ліндгрен * Леви снились рибалці з повісті Хемінгуея «Старий і море»