Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - Храм поезії (🖤)
Додано 14 лип 2024

Храм поезії (🖤)

@uapoets
Кількість підписників: 1 307
Фото: 2,760
Відео: 258
Посилання: 2,950
Опис:
зв'язок: @jessihalliwell чат t.me/uapoets1 прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
Джерело

Храм поезії (🖤) | Пісня Томаса 🌔Спочатку, говорять, земля ця була зеленішою,Колись менес...

Логотип телеграм спільноти - Храм поезії Храм поезії (🖤) @uapoets
140 Охват/переглядів 2025-05-22 05:02 Повідомлення №10103
🌖 Пісня Томаса 🌔Спочатку, говорять, земля ця була зеленішою,Колись менестрелі ходили стежинами в розквіті,Та нині залізні паркани хизуються тишею,А в Центрі новини уміють і тіні доносити. Крокує тринога, коліна давно заіржавіли, В динаміках скрегіт, побляклі екрани підморгують,У грудях сталевих мелодії кумкають жабами, Ритмічно поскрипують змазані нафтою органи. У сірих квадратах сьогодні бетонно та затишно,Та що це! Майнуло та зникло, червоним написано«Прокиньтеся, давні створіння!» на камені ратуші.Про подвиги їхні новини кодовані вісами.    Напевно, потрібно відправити меседж правителю, Поліції, дронам надати двоїчну петицію.  Та щось забагато історії з пам’яті витерто… В дітей тих, говорять, гітари посилені крицею. Крокує тринога. Нічого сьогодні не бачено,Та що це! Удар — ніби камінь вгатив у потилицю.Життя промайнуло невиконаними задачами,Нічне передмістя залізними іклами шкіриться.Прокинься, співаче, душа твоя плаче, Та золотокосі чекають покоси.Планета прадавня, сьогодні біда в ній, Мелодії можуть знести огорожі.О, Томасе, з нами концерти за планом,У серденько влучиш. Ти — Ші, а не штучний.Сьогодні динаміки Центру дрижать та ламаються,У сервер повстанців зливається код втаємничений,Лунає соната, говорять, вона чотирнадцята, За тим піаніно — іржавий музика та дівчина. Лунає упевнено давнє забуте адажіо, Смичок у замерзлій долоні похмурого підлітка. У Центрі незрушному хитко змістилися важелі,Говорять, правитель злякався та вже кудись вилетів.  Говорять, мелодії давні разять електроніку,Спіраль децибелів викручує атоми літію, У тріщинах паростки мріють розквітнути ґронами,А помилки в коді уже поступово розквітнули. Кохання, говорять, ще здатне ламати та нищити,У пальцях, здається, згинається арфа коханкою.Моя Королево! Мотиви кодуються віршами.Я ритми та риму дарую хоробрим цим хакерам. Невже переможе в двобої прадавня історія? Говорять, на пагорбах Ші танцюватимуть згодом тут, Луна відбивається хвилями, котиться горами.Музика мовчить. Переродження з небом погоджене.  Усе передбачив, прийшов на удачу, Співатиму пісню, допоки не трісне. Життя перемога, прадавні дороги,Небачений вірус, насіння у вирі.   Уже не збороти відновлення ноти, З мелодій та сили цей світ оживили.@worldscrossroadsНаписано на півфінал конкурсу "Зима близько" від Cобору Поезії***#збірка_Казки_Тисячі_Світів#alldoroga