В Україні величезна кількість людей пройшла через цю війну. Вони реально воювали, отримували поранення, втрачали побратимів, місяцями перебували на передовій і досі живуть із наслідками війни.

Проте, на жаль, існує ціла плеяда осіб, які безпосередньо участі у війні не брали, але вчасно «примазалися» до ветеранської теми задля реалізації власних інтересів.
І найогидніше тут те, що такі персонажі намагаються всім розповідати, що вони ледь не «самі ветеранські ветерани», використовуючи цей статус для особистого збагачення, піару та реалізації власних політичних чи інших амбіцій.

Ще три роки тому мій давній друг Дмитро Лінько викрив одного такого афериста, а саме Петра Волощенка, який називав себе бійцем ГУР із позивним «Стоун». Після цього його змусили вибачитися та визнати, що до ГУР він не має жодного відношення.

Але, як бачимо, історія на цьому не закінчилася.
Тепер цей персонаж активно піариться у США, розповідає про себе як про ветерана та фактично представляє себе як людину, яка говорить від імені ветеранів України.
І тут, на мою думку, давно настав час для двох простих речей.
По-перше, припинити роздавати статус УБД всім підряд лише за сам факт перебування десь у зоні бойових дій.
По-друге, нарешті почати нормально перевіряти тих, хто перебував у зоні бойових дій «у відрядженні», у тилових структурах, з немілітарною метою або взагалі не виконував бойових завдань.

Бо ветеранський статус не повинен перетворюватися на універсальний квиток для отримання грошей, грантів, посад, міжнародних поїздок та політичного капіталу.
Ну і окремо я хотів би звернутися до Міністерства у справах ветеранів України з простим питанням: де саме воював цей громадянин? У якому підрозділі? У який період? Які бойові завдання виконував?
Якщо людина позиціонує себе у Сполучених Штатах як представник українських ветеранів, суспільство має право розуміти, на яких саме підставах вона отримала цей статус.

PS. На жаль, через подібних аферистів дуже багато справді крутих ветеранських ініціатив не отримують необхідного фінансування. Коли кошти, виділені на ветеранські програми, опиняються в руках людей, які використовують ветеранську тему передусім для власного піару та збагачення, це закономірно підриває довіру донорів.
У результаті страждають не вони. Страждають реальні ветерани, які справді воювали й намагаються створити щось корисне для своїх побратимів.