Клінічний випадок: витрата кінцівки через не правильне використання турнікету (не класична історія).Військовослужбовець. Евакуація через 18 годин після поранення.Діагноз: вогнепальне осколкове поранення мʼяких тканин нижньої третинин правої гомілки.Турнікет накладено одразу - на нижню третину стегна (спроб конверсії або переміщення не було).Але не до кінця затягнуто: артеріальний пульс зберігався.Фактично турнікет діяв як венозний джгут - блокував венозний відтік, але не артеріальний притік.Результат — класична картина компартмент-синдрому, з вираженим больовим синдромом,набряком дистальніше місця накладання турнікету, втратою чутливості та рухливості (контрактура)На подальшому етапі була проведена фасціотомія.Але ішемія тривала надто довго — у мʼязах масивний некроз. Прийнято рішення про ампутацію.Що сталося на фізіологічному рівні?1) Турнікет не зупинив артеріальний кровотік → збережене надходження крові + блокований венозний відтік.2) Венозний застій → підвищення інтерстиціальноготиску.3) Зниження капілярної перфузії → ішемія мʼязів.4) Ішемія - накопичення лактату й токсичних метаболітів.5) Порушення кислотно-лужного балансу → ацидоз → некроз. Тиск у футлярі продовжує зростати.6) Якщо тиск у футлярі перевищує 30-40 мм рт. ст. → капіляри "закриваються" → повна зупинка мікроциркуляції.7) Порочне коло замикається.Турнікет, який не зупиняє артеріальний притік, не захищає від ампутації («добре що не затягувавсильно» - це реальний коментар одного з поранених), а шкодить.Він дає ілюзію контролю, не ефективний, та ще й запускає механізм, що руйнує тканини зсередини.Жахлива ситуація у цьому кейсі у тому, що турнікет тут був взагалі не потрібен.Переоцінка/ конверсія/ переміщення, знання показів та протипоказів - то основа основ, база та ґрунт.Автор поста