Не відчула в дилогії «Листи зачарування» ніякої глибини, окрім емоційного шантажу з боку авторки. Нічого іншого у неї не читала – можливо, це її вторована стежка. Нещастя і втрати воєнного часу ллються на героїню, як з відкритого крану, але невидимий співрозмовник своїми трюїзмами і краплинкою лестощів втримує її зозульку на місці 🤯

Звісно ж, друг за листуванням виявився ворогом в житті (не маркую, як спойлер, бо очевидно 🙄). Та перед цим панянка ще встигне помучитися ілюзорним вибором, кому ж віддати свої симпатії – красномовному інкогніто чи конкуренту по роботі. Чесно, «Все те незриме світло» набагато краще розповідає про зближення через діалог двох чужинців. Мезальянс, обійми в шанцях, таємний шлюб, амнезія (і знову трохи анонімного листування), секретна місія і постійна загроза викриття, мабуть, мають тримати в напрузі. Можливо, з підлітками навіть працює. Щодо протистояння, власне, богів, то вже написано купу міфологічних ретелінгів, де цей сюжет подано обʼємніше і цікавіше. Як для дорослих 😁