МТМ ЗАПОРІЖЖЯ

🕯 Щодня о 9:00 вшановуємо пам'ять героїв, які віддали життя за УкраїнуБоєць Євген «Лис» Прудніков загинув 8 вересня 2023 року поблизу села Приютне. 22 серпня воїну виповнилося 35 роківЄвген родом із Запоріжжя. Освіту зварювальника здобув у профтехучилищі №27. Працював за фахом, став одним із найкращих спеціалістів. У вільний час займався ММА та боксом, любив читати.Під час повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Служив у складі 110-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був кулеметником 2 категорії у відділенні снайперів роти вогневої підтримки.«Він був у всіх гарячих точках «на нулі», зокрема, під Бахмутом та в Авдіївці. Прикривав побратимів, під обстрілами виносив поранених», – розповіла наречена загиблого Олена Шепотько.Посмертно солдата Пруднікова Євгена Ігоровича нагородили орденом «За мужність» III ступеня.Поховали захисника на цвинтарі Святого Миколая в Запоріжжі. У нього залишилися батько й наречена.Вічна пам’ять героям!YouTube|Facebook|Instagram|Сайт

🕯 Щодня о 9:00 вшановуємо пам'ять героїв, які віддали життя за УкраїнуСтаніслав народився в Кіровоградській області. Після навчання пішов на строкову службу, з 2019 року служив за контрактом у лавах Нацгвардії. Відтоді жив у Запорізькій області.Під час повномасштабної війни чоловік боронив країну у складі 23-ої окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця». Був командиром відділення, разом із побратимами воював на Запорізькому та Донецькому напрямках.Станіслав – справжній Герой! Він не стояв осторонь, а гідно захищав свою сімʼю і Батьківщину. З початку війни боронив Маріуполь. Перебуваючи у зонах активних бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко. Навпаки, старався підтримувати усіх, як побратимів, так і рідних, переконуючи, що все буде добре, – згадує дружина Станіслава.Сержант Станіслав Дитуна на псевдо «Дитуха» загинув 25 грудня 2023 року поблизу с. Старомайорське на Донеччині. За місяць, 24 січня, воїну виповнилося б 25 років...Вічна пам’ять героям!YouTube|Facebook|Instagram|Сайт

Зараз уже є перші звіти щодо ситуації в регіонах після російського удару. Київ та Київщина, Вінницька область, Дніпровщина, Одеська область, Запоріжжя, Полтавщина, Сумщина та інші наші області. Всюди залучені ремонтні бригади, ДСНС України, усі необхідні сили. В російському ударі була значна кількість балістики та крилатих ракет. Ще більш ніж 300 ударних дронів. Наші сили протиповітряної оборони відпрацювали по суттєвій кількості цілей. За добу до цього удару ми нарешті отримали необхідні ракети, і це суттєво допомогло. Кожен пакет підтримки має значення. Ракети для «петріотів», для «насамсів», для інших систем ППО критично необхідні. Пряме завдання всієї нашої дипломатичної системи – працювати, щоб в України було достатньо засобів ППО. І партнери мають не підводити із цим, ракети для ППО – це реальний захист життя людей. У форматі спеціального енергетичного селектора визначимо повні деталі щодо наслідків атаки та необхідні ресурси, щоб відновити постачання електрики, тепла й води людям. Найбільш складна ситуація поки в Києві, значна кількість житлових будинків без опалення. Важливо, щоб світ про це не мовчав. Росія не може бути на рівних з іншими країнами світу, поки налаштована тільки на вбивства й знущання з людей. Зараз усі українські посадовці, кожен відповідальний за роботу державних інституцій, обласної та місцевої влади, українських енергетичних компаній – усі повинні бути в Україні, працювати, допомагати людям та старатися стабілізувати ситуацію. Треба бути у своїй державі, у своїх містах, зі своїми громадами. Слава Україні!

🕯 Щодня о 9:00 вшановуємо пам'ять героїв, які віддали життя за УкраїнуМолодший сержант Сергій «Ворон» Козюпа загинув 3 вересня 2023 року поблизу Роботиного.Сергій народився 13 жовтня 1972 року в місті Берестин. Працював машиністом трубоукладача, підприємцем, у компаніях «Укртелеком» і «Укрбургаз». У 2014–2015 роках захищав кордони Луганської області, був опорою для родини.24 лютого 2022 року без вагань став до лав захисників України. Служив навідником-оператором 3 танкового взводу танкової роти 3 бригади оперативного призначення «Спартан». Обороняв Харків, воював на Донеччині, а в серпні 2023 року брав участь у звільненні Роботиного.«Він мав спокійну вдачу, завжди був готовий прийти на поміч тим, хто цього потребував. Життя любив, прагнув жити повноцінно і цінував все, що мав. Сергій був щирим, мужнім, добрим, чутливим і справедливим. Любив походи на байдарках, захоплювався риболовлею та природою. Мріяв разом із сім’єю відвідати місця своєї служби в українському Криму та завжди цінував свободу. Прагнув миру в нашій вільній Україні», — згадує дружина Наталія.Поховали Сергія Козюпу в Берестині на Алеї Героїв. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. У нього залишилися дружина та двоє синів.Вічна пам’ять героям!YouTube|Facebook|Instagram|Сайт

🕯 Щодня о 9:00 вшановуємо пам'ять героїв, які віддали життя за УкраїнуСолдат Олександр «Верба» Вербицький загинув 13 червня 2023 року в бою поблизу Левадного.Олександр народився й жив у селищі Петропавлівка на Дніпропетровщині. Працював у поліції.У вільний час займався землеробством, вирощував сад і городину, захоплювався рослинами та тваринами, був добрим господарем.Під час повномасштабної війни воював у складі 23 окремої механізованої бригади, служив бойовим медиком.«Ми прожили у шлюбі 17 чудових років. Він був надійним тилом для мене, люблячим і дбайливим батьком... Він вірив у свою Батьківщину, яку пішов захищати... Діти залишилися без батька. Синочок його пам'ятатиме тільки з наших слів і світлин. Донечка тепер без батькової підтримки та поради, а в підлітковому віці це так багато значить...», – розповіла дружина загиблого.Поховали захисника в рідному селищі. У нього залишилися батьки, брат, дружина Галина, донька Інесса та син Даніель.Вічна пам’ять героям!YouTube|Facebook|Instagram|Сайт

🕯 Щодня о 9:00 вшановуємо пам'ять героїв, які віддали життя за УкраїнуЛейтенант Андрій Юрченко загинув 30 серпня 2023 року поблизу Малої Токмачки разом із побратимом Олександром Наумовим. Андрієві було 21 рік.Народився Герой 12 грудня 2001 року в Чернігові. У 2019 році став курсантом Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.На початку повномасштабного вторгнення в лютому–березні 2022 року обороняв Київ.Пройшов навчання у Королівській школі артилерії Великобританії. З 1 травня 2023 року підрозділ під його командуванням воював на установках AS-90 у боях за Бахмут, а також брав участь у боях за Оріхів, Роботине та Вербове.«Країна втратила сильного, мужнього, професійного військового, який самовіддано бився за вільну та незалежну Україну... Наша сімʼя втратила Всесвіт», – написала мати Ірина Сімонова.Поховали Андрія Юрченка на кладовищі «Яцево» в Чернігові. У нього залишилися мати, вітчим і дві молодші сестри.Вічна пам’ять героям!YouTube|Facebook|Instagram|Сайт

🕯 Щодня о 9:00 вшановуємо пам'ять героїв, які віддали життя за Україну23-річний солдат Руслан Остапів, псевдо Остап, загинув 25 серпня 2023 року поблизу села Роботине Запорізької області.Руслан був родом із Тернопільщини, жив у селі Панасівка. Був дуже працьовитим і вправним у багатьох справах: умів будувати, мурувати, класти плитку, добре володів різними видами зброї. Мріяв про власний будинок, родину та мирне життя. Оселю придбав, але пожити в ній так і не встиг.Під час повномасштабного вторгнення Руслан служив гранатометником у 14 бригаді «Червона Калина» НГУ.«Руслан був для мене промінчиком сонця. Добрішої, щирішої та веселішої людини я не зустрічала. Він завжди підтримував і допомагав. Справжній чоловік і справжній Герой. Ми так і не встигли створити сім’ю, про яку мріяли…», – розповіла кохана Аліна Кізима.Поховали захисника у рідному селі Панасівка.У Руслана залишилися батьки, молодші брати та сестри, кохана дівчина, рідні й друзі.Вічна пам’ять героям!YouTube|Facebook|Instagram|Сайт

🕯 Щодня о 9:00 вшановуємо пам'ять героїв, які віддали життя за УкраїнуЯрослав Марціновський народився в Івано-Франківській області. Під час повномасштабної війни чоловік твердо вирішив йти захищати рідну країну від окупантів. Він пройшов навчання та став гранатометником.«Він – Герой мого життя і Герой України, людина духу і справжній патріот. Він не любив шум і розголос, не любив виставляти напоказ героїзм, він просто був героєм. Коли він пішов воювати – ми його просили не йти, просили залишитись вдома, на що почули тверду відповідь: «Це – найкраще, що я можу зробити, це – мій обовʼязок». Він захищав нас до останньої хвилини свого життя» — поділилась його дружина Марія.Солдат Ярослав Марціновський на псевдо Цимбал загинув 8 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Новоданилівки Запорізької області. 30 вересня воїну виповнилося б 37 років. Вдома на Ярослава чекали дружина Марія, донька Надія, якій на момент загибелі тата було 5 років, рідні та безліч друзів.Вічна пам’ять герою!YouTube|Facebook|Instagram|Сайт

❤️‍🩹 До останнього не хотіла залишати дім, але війна змусила: 86-річну жінку евакуювали з МалокатеринівкиСелище щодня обстрілюють з різноманітної зброї, роблячи життя там практично неможливим. Зрозуміла, що більше не може там залишатись і 86-річна Ніна Данилівна.Однак, як і більшість людей поважного віку, до останнього не наважувалася виїхати.Будинок, у якому прожила все життя, тримав сильніше за страх, а звична обстановка здавалася надійнішою за невідомість.Поліцейські неодноразово приїздили до жінки із закликами виїхати. Зрештою Ніна Данилівна погодилася: вирішальним стало усвідомлення, що залишатися самій у Малокатеринівці стає дедалі важче.Позаду залишився населений пункт, у якому з кожним днем меншає людей, а попереду — безпека, можливість отримати медичний догляд та життя без постійної загрози.Для Ніни Данилівни це був непростий, але вкрай важливий крок. Для правоохоронців - чергове підтвердження того, що роз’яснювальна робота та своєчасна евакуація рятують життя. Прифронтова реальність змінює пріоритети: нині головне - безпека. YouTube|Facebook|Instagram|Сайт

🌿 Паркова скульптура “Батьки” у ЗапоріжжіЗворушлива пара літніх людей, що сидять на лавці поруч із вірним песиком 🐶 - саме так виглядає відома скульптура “Батьки” (у народі - “Пам’ятник батькам”). Вона з’явилася наприкінці 2018 року. 🪞Цікаво, що історія цієї роботи почалася не в Запоріжжі, а в Бердянську. Як розповів автор - запорізький скульптор Борис Чак, - перший ескіз він створив ще у 2010 році для Бердянська. Але в результаті все заглухло й ескіз не був втілений у життя. Лише у 2018 році до ідеї повернулися, коли митця підтримав підприємець Олександр Онищенко з організації «Запорізька скеля».👩‍🦳👨‍🦳 Обличчя героїв скульптури - узагальнені, створені “зі спостереження”. Скульптор зазначив, що фігури схожі на його власних батьків. А от собака має справжній прототип - Груша, улюблениця актора і військовослужбовця Михайла Савицького. Саме її фото стало основою для скульптурного образу 🐾.А ви знаєте де знаходиться ця скульптура? Пишіть у коментарях👇🏻#факт_про_запоріжжяYouTube|Facebook|Instagram|Сайт