Застій російської економіки в межах циклічності

У 2023–2024 роках економіка РФ увійшла в цикл підйому та зросла на 9–10% відносно довоєнного рівня. Основні інструменти досягнення зростання — низька реальна ставка в поєднанні з державними витратами. До середини 2024 року економіка вийшла на плато екстенсивного зростання. Подальший розвиток без підвищення продуктивності праці став неможливим. Високі державні витрати та монетарна стимуляція призвели до максимальної завантаженості потужностей і дефіциту кадрів. Військові витрати формують широкий платоспроможний попит, який не покривається пропозицією в цивільному секторі. М’яка грошово-кредитна політика в умовах дефіциту кадрів посилює інфляцію. База для розширення виробництва за рахунок кредитних коштів відсутня, гроші витрачаються на ринку праці. Це ще більше загострює проблему структурного дефіциту кадрів і прискорює інфляцію за механізмом «зарплати–ціни». У підсумку реальна ключова ставка в Росії понад рік становить близько 10%, попри її стабільне зниження, оскільки паралельно з нею знижується й інфляція. Це новий структурний стан російської монетарної політики, довгостроковий тренд. Очікувати запуску нового циклу розширення та QE не доводиться. Попри те, що реальна ставка є найвищою серед великих країн, бізнес задушений жорсткою грошово-кредитною політикою, а інфляція наближається до цільового рівня. Інфляційний імпульс у РФ — це відставання пропозиції від попиту. Розв’язання проблеми лежить виключно в площині якісного збільшення виробництва, тобто підвищення продуктивності праці. Щоб забезпечити зростання продуктивності праці, необхідно запустити інвестиції, новий цикл розширення. Але інвестиції задушені жорсткою грошово-кредитною політикою. Держава теоретично здатна провести технічне переоснащення, але бюджет Росії перевантажений військовими витратами. І, судячи з усього, надовго: Мінфін планує дефіцит на наступні 17 років. Тому наразі будь-яке пом’якшення грошово-кредитної політики призведе до прискорення інфляції, а згодом — до жорсткішого циклу її стримування. Це означає, що жорстка монетарна політика в Росії надовго, а отже наступний ривок у нинішній економічній конфігурації неможливий. Армії праці, профіциту робочої сили, в РФ немає і не буде ще тривалий час з огляду на негативний демографічний тренд. Залишаються технологічні обмеження через санкції. Крім того, внутрішні ресурси перетікають у державний сектор і ВПК, через що страждають цивільні галузі. Головне обмеження — технологічне. Для інтенсивного зростання, за рахунок більш продуктивного використання землі, праці та капіталу, Росії потрібні західні технології, особливо в передових сферах чипобудування та ШІ. Водночас рівень промисловості РФ не досягає навіть передостаннього технологічного рівня, як у Німеччині. І знову ж таки, інвестиції в науку придушуються високою ключовою ставкою, тоді як доступ до західного ринку закритий. У підсумку Росія після «розширення» 2023–2024 років надовго застрягла в зоні економічного й технологічного плато. З одного боку, це стримує її потенціал, з іншого — економічна криза завжди загострює суперечності й підштовхує до війни, що важливо в контексті протистояння з НАТО.