Мадуро та сучасність. Роль Китаю

У результаті в 1990-х венесуельський уряд знову залучає великі іноземні компанії. Але посилення контролю, програми оптимізації для витіснення американських конкурентів дали зворотний ефект: загострилася соціально-економічна ситуація та опір проти США. До кінця 90-х пружина протиріч розпрямилася. У 1999 році до влади прийшов Уго Чавес, представник місцевої еліти. Місцевий бізнес як політичну технологію використав націоналізм, змішаний із лівими програмами. Це мало матеріальну базу: націоналізм налаштував населення проти США. Ідея «боліваріанського соціалізму» ж - фундамент для націоналізації ключових галузей економіки на користь вузького кола національної еліти. Частка держави у видобутку нафти була підвищена до 51% до при Чавесі. Він підвищив роялті для іноземних корпорацій і податок на видобуток нафти. У 2007 почалася друга хвиля націоналізації. Цього разу - великих телекомунікаційні та нафтовидобувні компанії. З того часу почалися судові тяжби за право контролю підприємств:Було введено нове правило: іноземні ТНК не можуть мати більше 40% контролю над нафтовими підприємствами. У відповідь ConocoPhillips і ExxonMobil пішли з ринку та подали позови проти Венесуели на 30 млрд і 15 млрд доларів. Після смерті Чавеса до влади прийшов його політичний спадкоємець — Ніколас Мадуро. Він продовжив курс на конкуренцію зі США за нафтові родовища. Паралельно він намагається врегулювати економічну кризу. У ній Венесуела перебуває вже понад 10 років. У 2014–2016 роках обвалилися ціни на нафту, у результаті чого впали державні доходи. Уряд увімкнув друкарський верстат, продовжуючи політику високих витрат. Санкції збоку США обмежили експорт нафти, що погіршили внутрішню кризу. З пікових показників у 2.6–2.9 млн барелів на добу у 2008–2009 роках експорт скотився до 0.8–1.09 млн у 2024–2025 роках. Тобто через фактичну торгову війну між США та Венесуелою світовий ринок втратив близько 1.5–1.8 млн барелів нафти на добу. Ця історія пишеться досі, ескалація збоку Трампа - її частина. Вона обумовлена двома факторами. По-перше, Китай займає залишені США ринки й перетягує експорт нафти. До 2026 року планується завершити проєкт із відновлення видобутку на родовищах Lago Cinco і Lagunillas Lago. Вартість проєкту — 1 млрд доларів, запланований видобуток — близько 60 тис. барелів на добу. По-друге, США втратили доступ до значних запасів нафти та виробництв у Венесуелі. По-третє, конкуренція за джерела енергії та ресурси посилюється. По-четверте, внутрішня криза Венесуели — можливість для Америки скинути Мадуро. Або змусити його піти на поступки. Коротше, в найближчому часі можемо стати свідками «операції по збільшенню договороспроможності».

🌟 EconomichnijVisnik