Вартість держборгу США зростає

З кожним роком утримання млявого зростання економіки обходиться все дорожче. Приватні компанії та держава все інтенсивніше нарощують борг. За п’ятирічку 1995–2000 середньорічний темп зростання боргу становив 2,5% ВВП США, а середньорічний темп зростання економіки — 4%. Після кризи 2001 року пропорції змінилися. Ринок увійшов у стадію перенакопичення капіталу після освоєння ринків колишнього комуністичного блоку. У період 2003–2007 борг зростав уже швидше за економіку: 3,9% на рік проти 3% зростання ВВП у середньому за рік. Після кризи доткомів настав відновлювальний ріст, який підкріплювався зростанням боргових зобов’язань. Після виходу на докризовий рівень зростання сповільнилося. Через це пришвидшилося зростання боргу. Було знайдено нову точку прикладання капіталу — іпотечні облігації. У результаті сформувалася бульбашка, яка луснула у 2008 році. Після чого економіка відновилася, але перестала зростати. Промисловість США з 2007 року стоїть на місці, зростання лише 0,1%. Потенціал зростання в реальному секторі було вичерпано, тому процес перенакопичення перейшов у фінансовий сектор. Це саме перенакопичення у фінансовому секторі відбувається за рахунок боргу, який уже не підкріплюється реальним зростанням економіки. Кожна нова криза лише розганяє прирощення боргу. Так, з 2013 по 2019 темпи зростання зобов’язань зросли до 5,9% на рік, а зростання ВВП сповільнилося до 2,6% на рік. Тобто, щоб ВВП зріс на 1%, США потрібно позичити 2,2% ВВП. Коронокриза і війна в Україні прискорили процес деглобалізації та розпад світового ринку, що загострило кризу перенакопичення й боргу. Через ковід довелося ввімкнути друкарський верстат, а війна в Україні викликала інфляційний шок і підняла вартість боргу. З 2022 по 2025 накопичення боргів прискорилося до 7,3%, а зростання ВВП сповільнилося до 2,1–2,2%. Тепер США потрібно позичити 3,3 долара, щоб ВВП зріс на 1 долар. Нарощування боргу забезпечувало домінування США в світовій економіці, поки борг був відносно безкоштовним, а світова економіка зростала. Зараз же ставки максимально високі за 25 років, а світова економіка на порозі рецесії. Усю тяжкість цього боргу бере на свої плечі держава, на яку припадає понад 88% приросту боргу. Реалізується класичний принцип націоналізації збитків і приватизації прибутків. Хоча при цьому США поки не зрізають витрати на соціалку. Вони все ще потрібні, щоб підтримувати попит в економіці. Але проблема в тому, що торговельні війни зменшують потік грошей в американські облігації. Тому фінансувати борг і програми стимулювання за рахунок світових потоків валюти в трежеріс незабаром буде неможливо. Вихід, як завжди, це зрізати соціальні витрати. Тому курс Трампа буде спрямований на скорочення соціальних витрат. Про це він оголосив на початку року під час виступу перед Конгресом. Головне завдання — вийти з кризи боргу й дефіциту бюджету, запустити зростання економіки без позик. У завдання є два рішення: зростання населення та технологічний прорив. Нарощування боргу не було б проблемою навіть зараз, якби населення США зростало зі швидкістю 7–8% на рік, адже зростання населення на 1% дає 1% зростання економіки. Але такий швидкий ріст неможливий у сучасних реаліях США, деа) жінки глибоко інтегровані у виробництво;б) забезпечено достатній рівень доходу, який дозволяє жити без сім’ї й робить її економічно невигідною. Тому центральна частина плану економічної політики Трампа — це ШІ. Штучний інтелект може замінити зростання населення, надавши економіці якісно інший імпульс. Новий технологічний уклад завжди приносив вибухове зростання продуктивності. Припустімо, супер-ШІ через 10 років збільшить продуктивність у середньому на 30%. Цього буде достатньо, щоб вийти з тренду геометричного нарощування боргу та зі стагнації, яка триває з 2008 року.

🌟 EconomichnijVisnik