Ти ж посуд не миєш, з тобою ніхто жити не буде. Під моїм дописом люди ділились фразами, які їм казали в дитинстві і цю я впізнала дуже добре. В неї є різні інтерпретації, суть одна. І вона відізвалась мені прямо в серце. Не тому що я не мила- мила. А тому що ця фраза вона була не про тарілки. Вона була про те, що любов - це контракт на зручність. Що цінність вимірюється не мозком, не серцем, не здатністю бачити суть, а вмінням бути зручним. Ти ж посуд не миєш - означало:- Не протестуй.- Не виражай себе- Не злітай занадто високоІ я довго мила. Чужий посуд, чужі очікування, чужі образи. Довго мила себе від власної гідності. А потім розбила тарілку. Одну, другу, шосту. І ні це не фігура мови, не для украшательства допису. Я в самому прямому сенсі взяла і побила тарілки, одну за одною, об кафель. Намисно. З грохотом. І сказала собі:Баста. Я більше так жити не буду. Якщо хтось хоче жити зі мною - хай миє зі мною. Посуд, минуле, ілюзії про те, ким я маю бути. Бо я в цьому світі не для того, щоб бути зручною, я в цьому світі для того, щоб бути собою. Я довго думала чи потрібно це чи ні, але перечитавши всі коментарі, я такі вирішила відкрити клуб по підписці "місце без ролей". Я хочу дати і супроводити в інструментах які позбавлять від оков минулого, які нададуть впевненість в майбутньому і допоможуть розгорнути крила зараз. Тому в суботу на одинадцяту я запрошую тих, кому це відгукується по серцю на першу установчу зустріч. Я розповім про формат, про свої ідеї, як ми будемо рухатись, чому це шлях довжиною в рік, але зміни почнуться вже за тиждень. Відповім на всі питання. І обійму вас серцем. Напишіть в коментарях ввдповідь на маленьку вправу, прямо в цю секунду: де ви, про що ви думаєте і що відчуваєте. Це буде для мене знак, надати вам посилання на цю зустріч.