Бідність - це не вирок. Це звичка.І так, це звучить жорстко. Але подивіться на дані.З 1981 по 2019 рік частка людей, що живуть у крайній бідності, впала з 44% до 9%. Тобто мільярди людей вийшли з бідності - без революцій, без магії, просто змінюючи спосіб життя.Але чому не всі?Чому частина родин у тих самих країнах залишаються стабільно бідними?В Індонезії, наприклад, лише 16% бідних родин залишалися у бідності протягом 15 років. Решта - виривалися, і потім… поверталися назад.Тобто проблема не лише в економіці. А в поведінці. У звичці. У сценарії.Це називається «петля бідності».І вона не лише соціальна. Вона — біологічна.Хронічний стрес через нестачу ресурсів змінює роботу мозку. Знижується концентрація, гальмується прийняття рішень. Людина в дефіциті думає короткостроково. Її мета — дожити, а не збудувати.Це означає, що вихід із бідності - це не лише про гроші, а про перебудову мислення й поведінки. І це добра новина. Бо змінити мислення - дешевше, ніж змінити економіку.Якщо є бажаючи пообідати разом віртуально, о 13й за Київом я в інсті розповім історію, яка кардинально змінила моє мислення. Кажуть про цю історію треба книгу видати 😁