Памяʼті мого друга Іллі СабзікаМайже тиждень минув відтоді, як я дізнався, що Іллюхи більше немає.Увесь цей час у мене просто не було сил щось писати. Але сьогодні вирішив, що маю. Бо, як я казав нашим друзям в особистих повідомленнях, мені хочеться, щоб якомога більше людей зрозуміли, яку людину ми всі втратили. Збір для родини ІллюхіПознайомилися ми так давно, що я вже навіть не пам'ятаю коли. Я збирав гурт і шукав басиста. Не пам'ятаю, звідки він зʼявився, але йому було зовсім мало років — фактично ще дитина. Знаю, що він уже тоді ходив на концерти. Льоха Абу каже, що спочатку навіть разом із мамою.Так він і опинився в HUMBLE OPINION. Ми постійно були разом: репетиції, концерти, поїздки, просто життя. Потім гурт розпався, але Іллюха нікуди не зник. Ми весь час перетиналися — на концертах, у гостях, на вулиці. Іноді просто гуляли вдвох. Як я сказав у відео — він завжди був десь поруч. Наша подруга Аннет дуже точно сказала: «Як у нього вистачало часу на всіх нас?». Останній раз ми спілкувалися зовсім недавно.І справді. Здавалося, він був другом для кожного.Він був неймовірно теплою, світлою, доброю, інтелігентною, чесною й дуже дотепною людиною. Для мене почуття гумору завжди було одним із головних критеріїв у людях. А в нього воно було абсолютно особливим. Ще він був дуже талановитим. Якщо чимось захоплювався, то занурювався в це з головою.Зараз ми всі багато згадуємо його. Спілкуємося між собою, ділимося історіями. І знаєте, що дивує найбільше? Здебільшого "було помітно" за усіма - свої косяки, свої складні моменти. Але коли мова заходить про Іллюху — спогади кришталево чисті. Настільки хорошою людиною він був.Прощавай, друже. Я знаю, що ти залишишся з нами назавжди. Бо надто багато речей, місць, музики й історій тепер назавжди будуть нагадувати про тебе.P.S. З ним пов'язано стільки абсолютно божевільних історій. Як ми були поруч, коли якийсь тип у метро загинув, знімаючи типу «Jackass». Як автостопом поїхали в Одесу, а нас за три години довіз чоловік на старій шкода, і ми всю дорогу просто офігівали. Як святкували мої дні народження, возили його в тачці з сараю, їздили в інші міста, де пригод було більше, ніж здорового глузду. А ще він дуже любив Jimmy Eat World. Та й узагалі майже всі гурти, які люблю я. Ми весь час говорили, що колись обов'язково поїдемо разом на їхній концерт. І ще він обожнював смішні шапки. Та я можу писати про нього ще дуже довго. Бо Іллюха був справжньою особистістю.