Час продавати вкрадене раніше... Єврейська лікарня. Або Лікарня Бродського. Історична будівля на території Київської обласної лікарні. Один з корпусів. Був колись... Тепер приватна власність. Продається за 3 200 000 у.е. Буде приватна клініка скоро. З іншої сторони лікарні років десять тому Укрбудом було побудовано дві житлові свічки. Теж свого часу спижджена і відкушена від території лікарні земельна ділянка. І хтось же підписував документи. Але нікому нема до того діла. "Це ж було вже давно"... Сумно таке бачити. І нове керівництво лікарні чи області вже ж нічого тут не зробить. Приватна власність... І активістам похуй, які до Києва приїхали з Житомира чи з хутора на Чернігівщині, щоб вчити правильно жити киян... Їх матуть цікавлять об'єкти, де можна "подоїти" забудовника... А десятки наших правоохоронних органів? Нікому не цікаво як і коли ця історична будівля і земельна ділянка частина території обласної лікарні опинилася в приватних руках? А я б оце все зараз націоналізував. Указом Президента України. За законами воєнного часу! Як і обленерго, теплоелектростанції, водоканали та інші стратегічні об'єкти, які ще за часів Кучми жирні підари роздерибанити між собою. Далі історія самої будівлі. Її насправді мені боляче читати, усвідомлюючи, як колись люди зі статками вкладали власні гроші в медицину для народу, а зараз великі бізнесмени тільки і дивляться, як би потягнути собі щось державне...

😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭

Єврейська лікарня. Так із моменту свого відкриття у 1885 році й до 1919 року називалася лікарня на вулиці Багговутівській. Згодом вона мала назву 1-ша Робітнича, а з 1952 року - Обласна лікарня. У другій половині XIX століття населення Києва стрімко зростало, а стан здоров’я мешканців міста та рівень надання їм медичної допомоги залишали бажати кращого. Олександрівська лікарня та клініки медичного факультету Університету Святого Володимира не справлялися з напливом пацієнтів. Питання будівництва нових лікарень і амбулаторій стояло дуже гостро. Серед малозабезпечених киян зростала соціальна напруга, однією з причин якої в усі часи була саме медицина. Історично склалося так, що більшість лікарень на межі XIX і XX століть відкривалися в районі Києва, який називається Лук’янівка. Усі вони будувалися та оснащувалися або за пожертви заможних меценатів, або коштом, зібраним етнічними й релігійними громадами. Так, за гроші цукрозаводчика Миколи Терещенка та купця і мецената Михайла Дегтярьова у 1894 році була збудована лікарня для чорноробів - нинішній Охматдит на Кадетському шосе (вулиці Чорновола). Однією з найсучасніше обладнаних вважалася лікарня для бідних при Покровському монастирі, відкрита у 1893 році великою княгинею Олександрою Романовою, ігуменею Анастасією. Римо-католицька громада побудувала госпіталь імені Станіслава Сирочинського - нині це один із корпусів Інституту нейрохірургії. Німецька громада - Лютеранську лікарню (сучасна лікарня Водників). Не залишилася осторонь і стрімко зростаюча юдейська громада Києва та її меценати, насамперед цукрозаводчики - батько і сини Бродські: Ізраїль, Лазар і Лев. Перша невелика єврейська лікарня Києва на дванадцять ліжок і з одним лікарем була відкрита у 1862 році на Воздвиженці. А в 1885 році лікарня переїхала на нове місце - на вулицю Багговутівську, де Лазар Бродський викупив велику земельну ділянку поруч із Лук’янівським єврейським кладовищем, а його сини розширили територію за рахунок ділянок із боку вулиці Макарівської (нині - академіка Ромоданова). Протягом наступних кількох десятиліть тут було збудовано корпуси багатопрофільної лікарні: терапевтичний, хірургічний, неврологічний, інфекційний, офтальмологічний (з лікарняною синагогою), корпус легеневої патології та першу в Російській імперії урологічну клініку. Підрядником усього будівництва був відомий Лев Гінзбург. На початку минулого століття в Єврейській лікарні надавали медичну допомогу не лише євреям Києва. Кожен п’ятий пацієнт стаціонару і кожен третій амбулаторний хворий були християнами.