Зуби не бояться вогню. А чи можуть вони розповісти, скільки людині було років?

Вітаю, друзі 🤗

Сьогодні хочу познайомити вас із кропіткою та надзвичайно важливою частиною моєї роботи, а саме антропологією. У моїй практиці як лікаря судово-медичного експерта-криміналіста, особливо під час ідентифікації репатрійованих тіл полеглих, іноді доводиться шукати відповіді там, де звичайні методи вже не допомагають. І зуби можуть розповісти нам значно більше, ніж здається.

Існують цікаві методики такі як Ламендина та її модифікація Принса й Убелейкера, які дозволяють орієнтовно визначити вік дорослої людини за однокореневими зубами.

У чому ж їх секрет?

З віком дентин усередині кореня поступово змінюється. Мінеральні речовини відкладаються в дентинних канальцях, через що вони звужуються, а тканина стає прозорішою.

Якщо спрямувати на корінь світло, можна побачити характерну напівпрозору ділянку, яка зазвичай поширюється від верхівки кореня в напрямку його шийки. Саме ця зміна і стає однією з підказок для визначення віку. Але тут починається найцікавіше. Це зовсім не історія про те, що взяв зуб, подивився на просвіт і відразу назвав вік людини.

Що саме тоді вимірюють?

У методиці Ламендина оцінюють три основні анатомічні показники:

🔹 P – висота пародонтозних змін. Вимірюють ділянку оголення кореня, пов'язану зі зміщенням рівня прикріплення ясен.

🔹 T – висота прозорої ділянки кореня. Визначають, наскільки далеко від верхівки кореня поширюється характерна прозорість дентину.

🔹 R – висота кореня зуба. Це загальна довжина кореня, яка слугує основою для співвідношення інших вимірювань.

І ось важливий нюанс, виміряти ці показники в міліметрах лише частина роботи. Для розрахунків Ламендина висоту пародонтозних змін і прозорої ділянки співвідносять із висотою кореня та переводять у відносні показники, множачи їх на 100. Тобто маємо не просто три цифри, а систему взаємопов'язаних вимірювань.

А далі проста математика.

Отримані показники підставляють у відповідні формули регресійного аналізу, за допомогою яких і розраховують орієнтовний вік. Причому формули Ламендина та Принса й Убелейкера відрізняються. У модифікації Принса й Убелейкера додатково враховують висоту кореня, а формули розрізняються залежно від статі та досліджуваної популяції.

За зовнішньою простотою ховається кропітка робота: точні вимірювання, оцінка анатомічних ознак, правильне застосування математичних формул і розуміння обмежень кожної методики.

А наскільки точним може бути результат?

У дослідженнях цих методик наводять середню похибку оцінювання приблизно 5,93 року для модифікації Принса й Убелейкера та 8,20 року для методу Ламендина.

Це орієнтовні показники, отримані в конкретних досліджуваних вибірках, а не гарантована похибка для кожної людини. Точність залежить від багатьох чинників, зокрема віку, стану зуба та того, наскільки формула підходить для досліджуваної популяції. І це принципово важливо розуміти: методика допомагає оцінити вік, але не дає підстав сприймати отриману цифру як беззаперечну істину.

Є й інша перевага. Для проведення цих вимірювань зуб не потрібно розпилювати, як у деяких класичних методах. Його можна дослідити, зберігши цілим.

Для мене, як лвкаря судово-медичного експерта-криміналіста, це не просто цікава теорія з наукових публікацій.

Під час ідентифікації полеглих кожна достовірна ознака може мати значення. Вік, оцінений за зубами, не встановлює особу сам по собі. Але разом з іншими даними він допомагає звузити коло пошуку та наблизитися до відповіді. Бо за кожним зубом, кожним вимірюванням і кожним математичним розрахунком стоїть конкретна людина.

І родина, яка чекає на правду.