Що найцікавіше я знаходив всередині людини?Питають у мене таке часто. І хоч для мене робота це рутина, інколи трапляються історії, які запам’ятовуються назавжди.Одна з таких про чоловіка близько 50 років.Здавалося б, звичайний день. Він їхав за кермом, його зупинила поліція для перевірки документів. Підійшли, попросили посвідчення водія і чоловік їх дав. Минуло буквально кілька хвилин, і він падає мертвим просто на очах у патрульних.Так він потрапив до мене на стіл.З перших хвилин було зрозуміло, що організм пережив різку серцеву катастрофу:— різке повнокров’я,— крововиливи під плевру,— рідка кров,— переповнений лівий шлуночок.Усе вказувало на гостру серцеву недостатність. Але щось у цій смерті мене зупинило.Коли я перевертав органокомплекс, під рукою відчув характерне шурхотіння.Пластик. Там, де йому точно бути не мало.Я почав уважніше досліджувати шлунок. І — вуаля. Усередині лежав маленький зіп-пакет із блакитними кристалами. А токсикологія вже поставила крапку: чистий амфетамін.І ось де крилась детективна деталь.Коли його зупинила поліція, чоловік злякався і вирішив «сховати» доказ, він просто ковтнув пакет. Але в пакеті була мікроскопічна дірочка, через яку концентрована речовина почала просочуватися прямо в шлунок. Доза миттєво увійшла в кров і запустила смертельний каскад. Тому він і помер так швидко.Ось така історія. У нашій роботі мертві дійсно говорять, просто треба вміти їх почути.