Про українську мову як другу іноземну у школах Баварії. Дізнавшись, що у деяких землях Німеччини запровадили пілотний проект з вибору української мови як другої іноземної у гімназіях та інших школах (офлайн, не онлайн), надихнулася і вирішила спробувати пролобіювати це питання і у нас. Написала листа з обґрунтуванням важливості цієї ініціативи до Уряду Баварії (Нижньої і не тільки) і так, як я є підлеглою цієї організації, отримала листа із відповіддю від свого керівника. Поки це неможливо, у тому числі через витратити на озброєння України, адже не секрет, що такі рішення потребують чималих вливань з бюджету, який і так вже перевантажений. Звісно, я не очікувала іншої відповіді, але мені було важливо лобіювати це питання і донести важливість вивчення української мови біженцями. Інколи (часто) відчуваю себе Дон Кіхотом, який бореться з вітряками, але знаю, що нічого не буває просто так. Було би круто, якби листа з такою ініціативою міністерство отримувало щотижня, а не так рідко як пишу я. Також хочу сказати, що мені подобається у Німеччині (пункт 748-й), що тобі завжди напишуть відповідь. Інколи треба зачекати. Інколи отримати чергову відписку, колись чергову стандартну відповідь, створену бездушною машиною, а іноді - великого душевного листа, написаного не керівником чи директором, а людиною з великим серцем. Постучіть, вам відкриють! Можливо, не відразу...