​​ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК: ХРИСТОС ПРИХОДИТЬ НЕОЧІКУВАНО

У великий вівторок церква згадує протистояння Христа із фарисеями, храмовими старійшинами та іродіянами, які намагалися підступно звинуватити Христа у тому, що його вчення суперечить Закону Мойсея. Христос відкинув усі закиди. Він викрив лицемірство релігійних та політичних вождів Ізраїлю, а також їх духовну засліпленість, що незабаром стане причиною Божого суду.

У цей день також згадують притчу про десять дів (Мт. 25:1-13). Я погоджуюся із класичною інтерпретацією цієї притчі як образного заклику до учнів Ісуса бути готовими до зустрічі з Ним, не дозволити лжевчителям чи байдужості приспати їх духовну пильність. Проте водночас я вбачаю у словах Ісуса ілюстрацію визначальної структури досвіду людського існування. Бути людиною – це жити в очікуванні майбутнього, яке не можна наперед визначити чи передбачити. Це те, що Е. Левінас і Ж. Дерріда називають месіаністичністю людського досвіду – завжди хтось ще має прийти у наше життя.

У прийдешньому іншому до нас приходить Христос. Виявляючи гостинність до того, хто приходить, ми виявляємо її до Христа. Чи у кожному іншому приходить Христос? Ні, Він приходить лише в тому, хто перебуває у біді, хто має потребу – у хворому, в ув’язненому, у спрагненому, у мандрівникові. Він не приходить у вбивці і ґвалтівнику. І тут я погоджуюся з Р. Керні, який наголошує на необхідності розрізнення, розпізнавання, які потрібні, щоб не переплутати месію із монстром, гостя з ґвалтівником, стражденного із садистом. Етична герменевтика іншого все ж парадоксально (апоретично) не усуває необхідності відкритості, готовності і бажання прийняти іншого.

Він і сьогодні приходить до нас. У біженцях, що зі своїми мізерними пожитками втомлено йдуть до центру допомоги переміщених осіб, у мешканцях недавно визволених сіл і міст, що потребують ліків, їжі та води, у поранених військових, у всіх, хто зазнали різних форм насильства… Він і досі приходить. Щохвилі лунає крик: «Ось молодий, виходьте назустріч!», який має озиватися у нашому серці словами «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили».