Євген Чикаленко: людина, яка любила Україну "до глибини своєї кишені"

Без Євгена Харлампійовича Чикаленка зі сторінок української історії й культури зникло б чимало імен, книжок, газет, навіть ідей. Він був не лише успішним агрономом і землевласником, а й справжнім стратегом українського культурного руху.Меценат і організатор культури

Письменник Данило Мордовець якось нарікав на важке становище українських авторів у російських видавництвах. Чикаленко відреагував просто й радикально: пообіцяв платити авторам гонорари не менші, ніж у росіян, аби ті писали українською. З того моменту він став, як сказали б сьогодні, "менеджером культурного процесу". Євген Чикаленко фінансував Михайла Коцюбинського (виділяв йому 1000 карбованців на рік), підтримував Михайла Грушевського, Івана Франка, Володимира Винниченка, Ольгу Кобилянську. Він допоміг Борисові Грінченку завершити чотиритомний "Словник української мови", сприяв розвитку книгарень, українських шкіл, першого українського видавництва й першої щоденної української газети "Рада" (1906–1914). Саме ця газета виховала покоління українських політиків та інтелектуалів початку ХХ століття. Не менш промовистий факт: Чикаленко звертався до Іллі Ріпина (Тааак, саме так підписував свої роботи сам художник. Ще один аргумент на користь саме такого варіанту написання – митець був нащадком козацького роду на прізвисько Ріпа. А звідси – й Ріпин.) з ідеєю писати картини на українські сюжети. Його бачення було ширшим за меценатство – він прагнув, щоб культура формувала націю.