🤔 Дивну новину прочитав, якщо чесно. Мала би потішити, але скоріше тригернула.

«Мінкульт хоче допомагати мобілізованим митцям отримувати творчу відпустку для роботи над культурним продуктом. Отримання такої відпустки залежатиме від дозволу частини, де служить військовослужбовець.»

І в мене одразу виникло кілька питань:

а) Хто заважає митцям працювати над культурними проєктами в армії? Письменники успішно пишуть тут, кейси Павлюка, Чапая, Чеха тому підтвердження. Та й бачу інших авторів, які у війську — з цим усе нормально. Головне адаптуватися, а далі матимеш достатньо часу, щоб писати, малювати і тд.

б) Хто такі «митці» і хто визначатиме, чи я — букблогер, культурний менеджер, який шось трохи пише, — митець чи ні?

в) Чому тільки мобілізованим? А тим, хто на контракті?

г) Мінкульт уявляє, як до цього митця, який матиме додаткову відпустку, ставитимуться в колективі? Хто буде виконувати його обов’язки? Мобілізований сантехнік? Якщо держава визнає, що творчість митців важлива, то треба продумати механізм, який не перекладатиме цю додаткову відсутність на інших військових.

ґ) Як визначатиметься суспільна/культурна цінність проєкту? Бо якщо відпустка дається «для роботи над культурним продуктом», то хтось має оцінити, що саме є культурним продуктом. Роман? Картина? Сценарій? Подкаст? Документальний фільм?

Тут міг бути ще пункт про Культурні сили, де по суті всі митці, але не буде.

Тому у мене просте питання: чи справді окрема творча відпустка вирішує проблему, і як це працюватиме в реальній військовій частині?

Бо військовослужбовець не перестає бути письменником, художником чи музикантом після мобілізації або підписання контракту. Якщо служба дозволяє, він уже може займатися цим у вільний час або використовувати передбачені законом відпустки.

Я не проти додаткової відпустки, я просто бачу незрозумілу концепцію Мінкульту, яка зʼявилась в інфопросторі, і яка навпаки може посіяти відчуття несправедливості до творчих людей, які в бойових бригадах, відокремлюючи їх від решти 🤷‍♂️