Бортовий журнал | АЛЕ що мене бентежить наразі найбільше.Пан Стефанчук пише, що плануєть...

АЛЕ що мене бентежить наразі найбільше.Пан Стефанчук пише, що планується запровадження поділу майна на приватне та "публічні речі", де до останніх буде відноситися водойми, ліси та інші території, які належать державі і територіальним громадам, що захистить їх від б-я забудов от взагалі, а якщо на цій території вже виникла якимось чином якась споруда, то на неї неможливо буде оформити право власності. Тобто туалетним схемам ми нарешті скажемо: "ні!"....Правда потім член робочої групи, пан Роман Майданик, каже, що, цитую, "Держава повинна нести відповідальність за свої дії і не має права залишати добросовісного покупця без майна" — і знаєте, до чого це нас повертає?До Закону Мазепи (закон 4292-ІХ) та легалізації дерибану землі, де держава не має право забрати в добросовісного набувача свою землю, яка має археологічну, культурну та історичну цінність і була до нього/неї приватизована незаконно, якщо минуло 10 років з моменту придбання добросовісним набувачем цієї землі. Так, це турбота про нового власника/цю, які наче як не приймали участь в попередніх оборудках. Так, це турбота про майбутні інвестиції.Але це все ще великих ризик бісового дерибану. Тому що в Україні нараховують більше 65 000 об'єктів, які мають археологічну цінність: це кургани, козацьки застави, городища, різні історичні будівлі, тощо. А знаєте, скільки з них зазначені в реєстрі як державні землі?5 000. Це 8%. Усі інші 92% зазначенні як сільськогосподарські угіддя та земля під забудову.Бо держава дуже повільно і через суди поступово повертає у свою власність нашу культурну спадщину, це надзвичайно довгий та складний процес, бо наша країна десятиліттями була окупована совєтами, а потім ще десятиліття мала значний на себе вплив росіян. Проблема починалась не у захисті своєї історії, а в тому, щоб визнати ці об'єкти як частину цієї історії, що вона взагалі існує, ця історія.Пан Стефанчук та його команда кажуть: "захистимо, якщо воно вже у державній власності, не питання!" А що робити з 92% пам'яток, які НЕ в державній власності? Держава "сама винна"?До прикладу, через цей Закон Мазепи київська громада буквально нещодавно ледь знову не втратила Протасів Яр. Бо суддя першої інстанції відмовилася розглядати справу за відсутності депозиту, і прокуратурі знадобився майже рік, щоб довести у ВС, що справу мають розглядати, і для цього не треба вносити бюджетні гроші на депозит суду.Наразі наче як ведуться розмови про відшкодування державою грошей добросовісному набувачу, та поверненню землі без термінів. Але це лише розмови та чутки.Тож, як там кажуть: тримаємо руку на пульсі, а маркер — біля картонки. Наші "шановні" ще пороблять нам нерви, щоб їх срачка не попускала.