Статистика telegram channel - @textyorgua

Ця стаття була написана у відповідь на наш матеріал про те, що що росіяни почали просуватися швидше ціною менших втрат. Для того, щоб не програти у війні, українська армія має завдавати російській як мінімум утричі більше втрат, ніж несе сама. Однак останнім часом це співвідношення почало змінюватися - ми завдаємо їм менших втрат. Чому так?Тому що в українській армії за роки війни накопичилися проблеми, які треба було вирішити "на вчора", і які не вирішені досі. Про це говорить один із наших читачів і дописувачів, аналітик, який у 2022 році став добровольцем і нині командує взводом на Харківському напрямку.Проблеми, про які він говорить, можна розділити на кілька напрямків. Перше: планування операцій та оцінка ефективності. У плануванні офіцери нової формації не можуть знайти спільну мову зі "старою гвардією", а про оцінку бойових операцій в багатьох підрозділах можна тільки мріяти. Друге: недооцінка ворога. Тут - і про масштабування, і про тактики росіян, з яких у нас спочатку сміються, а потім похапцем починають застосовувати. Третє: піар і "прості рішення". Тут про зброю або підходи, які успішні в медіа, але на практиці можуть бути не найкращими.Є також два досить важких напрями: це СЗЧ та відповідальність командирів, а також провал мобілізації і ротація.Автор говорить про ці проблеми зважено, спокійно, показує на сильні та слабкі сторони української армії та пояснює, як можна вдосконалюватись навіть в умовах війни. Рекомендуємо до читання

Для багатьох наших читачів не новина: якщо Росія хоче заперечити свою причетність до якогось злочину — російська пропаганда одразу починає плодити десятки версій щодо можливих винуватців цього злочину.Мабуть, вперше українці стикнулися з цією неймовірною "плодючістю" після збиття літака рейсу МН-17. Іще один яскравий приклад — російські злочини в Бучі. Зрештою, таких прикладів уже дуже багато.Чи є російський слід в убивстві Андрія Парубія? Станом на зараз це не доведено, над цим працює слідство. Але прикметно, що буквально одразу після вбивства російські пропагандистські інструменти ввімкнулися на повну потужність — і почали плодити версії.Ми дослідили лише частину цих інструментів: 100 телеграм-каналів російської пропагандистської павутини, а також коментарі під ютуб-відео, які висвітлювали цю тему і зібрали понад сто тисяч переглядів.Хто, на думку роспропаганди та імовірних ютуб-ботів, убив Андрія Парубія? О, кого там тільки нема. Українська влада і опозиція, поляки і євреї, НАТО і британці — і навіть львівські бандити! У нашому матеріалі викладаємо повний перелік.До речі, якщо уважно його проаналізувати, можна зробити висновок: російська пропаганда не тільки намагається заперечити причетність РФ до цього вбивства, а й працює по потенційних "лініях розлому", аби посіяти більше зневіри, невпевненості, занепадницьких настроїв в Україні. Всередині України пропагандисти намагаються провокувати розкол між прихильниками влади та опозиції, а також між різними суспільними верствами. Та на цьому не зупиняються: пробують сіяти недовіру українців до всіх, хто Україну підтримує або принаймні симпатизує нашій країні.Читайте докладно

Texty.org.ua запрошують на курс з основ аналізу даних у сфері екології “Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів”. Наймотивованіші учасники отримають стипендії на підготовку власних матеріалів. Покваптеся – заявки на курс приймаються до 19 вересня! Цей курс допоможе журналістам впевненіше працювати з екологічними темами та розповідати про вплив війни на довкілля. Програма розрахована на журналістів з регіональних медіа, які мають певний досвід у екологічній журналістиці та хочуть поглибити свої навички 🎓Програма складається з трьох компонентів:🌐 Навчальний онлайн-курс, що допоможе опанувати навички аналізу даних і отримати базові знання у сфері водних ресурсів;💬 Менторська підтримка журналістів у реалізації власних ідей розслідувань та статей;🏆 Стипендії журналістам регіональних видань для підготовки публікацій (за результатами навчання).Навчальний курс триватиме протягом жовтня-листопада 2025 року і охоплюватиме наступні теми (перелік не вичерпний):🔸джерела даних щодо водних ресурсів🔸супутникові та просторові дані: де шукати і як з ними працювати🔸основи гідрології🔸показники якості води🔸як влаштована система управління водними ресурсами.Тренерами цього курсу будуть дата-журналісти Texty.org.ua, а також запрошені експерти, зокрема:Петро Тєстов – аналітик ГО "Прироодоохоронна група", експерт з питань державного управління в сфері охорони довкілля;Євгенія Дроздова – керівниця напряму журналістики даних у Texty.org.ua;Михайло Мікіцей - еколог, гідрогеолог, провідний хімік лабораторії моніторингу вод Західного регіону Дністровського БУВР.Перелік спікерів буде оновлюватися.У практичній частині ми зосередимось на роботі з даними (пошук, аналіз, візуалізація). У теоретичній – на отриманні знань у сфері водних ресурсів в контексті змін клімату та війни в Україні зокрема.Деталі програми повідомимо пізніше відібраним учасникам.Ми очікуємо, що учасники зможуть приділяти навчанню загалом 4-6 годин на тиждень, з урахуванням спільних навчальних зустрічей (1-2 на тиждень) та самостійної роботи. Усі відібрані учасники отримають менторську підтримку. Наймотивованіші – також стипендії на підготовку власних матеріалів.Участь у програмі можуть взяти журналісти українських регіональних медіа видань, а також журналісти-фрілансери (за умови, що матеріали, створені під час навчання, будуть опубліковані в регіональних виданнях).Для участі в програмі ми відберемо 20 учасників за наступними критеріями:▪️відповідність цільовій групі;▪️досвід у екологічній журналістиці (приклади публікацій). Зокрема, але не обов’язково, у сфері водних ресурсів;▪️зв’язки з певним регіоном України, глибинні знання екологічних проблем одного або кількох мікрорегіонів, громад;▪️рекомендація від редактора локального/регіонального видання (де працює журналіст чи планується публікація);▪️наявність ідей та планів відповідних розслідувань/публікацій.Щоб зареєструватися, заповніть форму (до 19 вересня): https://tinyurl.com/bdfwd3xhНавчальна програма “Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів” є першим з кількох цьогорічних навчальних курсів для журналістів у межах Школи журналістики даних, яку команда Texty.org.ua традиційно проводить в Україні упродовж кількох років.Команда Texty.org.ua впроваджує цей курс за підтримки Journalismfund Europe.

Тиха ерозія когнітивних здібностей людини. Це — можливий наслідок широкого залучення штучного інтелекту в навчальній та професійній діяльності.Науковці Пол Раст та Ніна Васан пишуть про те, що використовувати технології для когнітивного розвантаження — практика, яка завжди була притаманна людям. Наприклад, рахувати на калькуляторі, записувати нотатки, щоб щось запам’ятати, або покладатися на GPS для навігації замість того, щоб самостійно прокласти маршрут на карті.Після появи ШІ йдеться вже не про якісь окремі навички, які ми можемо замістити за допомогою технологій, а про формулювання цілих концепцій та готові відповіді на складні, розгалужені завдання. Тобто, використовуючи ШІ, ми вже не просто "заощаджуємо" на виконанні простих функцій — ми по суті вимикаємо мозок. І якщо деякі люди піддають сумніву відповіді чатів ШІ і завдяки цьому розвивають креативність — інші сліпо довіряють відповідям і поволі втрачають як креативність, так і критичне мислення.Як цьому можна запобігти? Дослідники вказують на чотири звички, які допоможуть вибудувати більш усвідомлені стосунки з ChatGPT. На їхню думку, ці звички не послаблюють, а зміцнюють наші когнітивні здібності. Про що йдеться? Читайте за посиланням

Що таке "Пласт", і чому туди складно потрапити? Українська скаутська організація користується популярністю — багато батьків хотіли б віддати туди своїх дітей.Втім, є й деякі стереотипи щодо "Пласту" — наприклад, що це релігійна або мілітарна організація. Або що там проводять "національно-патріотичне виховання"."Цей термін вже віджив своє, — каже Юрій Юзич, ветеран і колишній голова наглядової ради "Пласту". — Займатися національно-патріотичним вихованням — це все одно, що будувати путінську систему під українськими прапорами. Короваї, шаровари і портрети на стіні — це повторення радянських наративів. Якщо прийде окупант, то можна змінити прапор, портрет і все працює далі".В організації українських скаутів все по-іншому. Діти отримують демократичне середовище, де можуть саморозвиватися. "У нас часто кажуть, що “Пласт” — виховна організація, але це дуже неправильна теза, бо “Пласт” — це самовиховна організація. Бо ми створюємо умови, де дитина може самовиховуватися", — пояснює Юрій Юзич.Під час війни "Пласт" стикається з низкою проблем і викликів. Наприклад, багато виховників пішли воювати. Їх треба кимось замінити. Традиційно бракує фінансування на організаційну роботу. Бракує пластових домівок у містах — їх часто доводиться проводити на роботі, в офісах дружніх організацій. Через загрозу прильотів поменшало місць, де можна проводити пластові табори. Та навіть в таких умовах "Пласт" дає собі раду і шукає можливості для розвитку. Докладно читайте в нашому матеріалі. І дивіться добірку гарних світлин.Матеріал створено в рамках проєкту ІСАР Єднання за підтримки фонду "Аскольд і Дір"

"Чимось іншим, окрім як розпилом грошей, я це назвати не можу".Так каже про встановлення сітки від дронів вздовж небезпечної ділянки траси Херсон - Миколаїв наш співрозмовник. Це військовий, який зателефонував нам після нашої публікації про постійні обстріли Херсона.Він каже, всім відомо, звідки працюють російські дронарі — з підвалу багатоповерхівки в Голій Пристані. Її відстань від обстрілюваної ділянки траси — близько 20 кілометрів. Для дронів на оптоволокні це далеко, тож працюють радіокерованими FPV."Тому трасу легко можна захистити РЕБом. Причому там є місця, де його можна поставити, накопано багато бліндажів другої лінії оборони. Треба взяти потужний багатоканальний РЕБ, аналізатор дронів, генератор, розрахунок із двох осіб — і траса захищена", — каже наш співрозмовник. А на додачу, каже він, слід сформувати дві команди дронарів, щоб вони полювали за ворожими операторами, які працюють по трасі. Разом це буде близько десяти військових.Чому ж тоді так не роблять? Чому тягнуть сітку, і її наявність по боках дороги викликає у військових сумний сміх, а майбутня поява вгорі — сумніви щодо ефективності?Є багато таких "чому" й для Херсона: "хазяйновитість" тамтешньої адміністрації і навіть мирних мешканців може обернутися для них великим лихом.Про це — в нашій розмові з військовим

Коли український письменник Андрій Курков кілька років тому побачив Музей медуз на місці колишнього громадського туалету на Майдані Незалежності, це здалося йому трохи абсурдом. "Я подумав, що це якийсь божевільний жарт", - каже письменник. Це було ще до "великої війни".Курков дуже добре пам'ятав це місце, ще коли воно було вбиральнею. Навіть планування. Тож йому важко було уявити, як він ходитиме там, споглядаючи медуз.Але тепер його думка міняється. Нещодавно його син побував у цьому музеї - і вийшов звідти в абсолютному захваті. Як і багато інших українців, дорослих і дітей. Під час війни цей музей став одним із нагадувань про стійкість українців - і вміння жити нормальним життям, шукати щось добре навіть у прикрому повсякденні з постійними повітряними атаками. Американське видання The Wall Street Journal пише про цю українську стійкість - і розповідає історію дивовижного порятунку музею у перші дні війни і під час численних блекаутів у наступні роки. Медузи багато разів були на волосині від загибелі і навіть гинули - та їх "відроджували" знову.Цей порятунок став можливим завдяки натхненному іхтіологу Артему Єрусалимському і групі його друзів, які сім років тому втілили свою мрію. Читайте історію про те, як музей медуз, який колись здавався дивною витівкою, тепер заворожує і тішить українців під час війни

"Коли приїздив у Київ, зрозумів, що боюся підійти до води. Одразу майнула думка: стоп, на тому боці ж росіяни".Так каже Максим Ревега, голова Херсонської філії благодійного фонду "Патріот ЮА", у якого річка стійко асоціюється з небезпекою. Це вже рефлекс: "за рікою - росіяни". Він виробився у херсонців, які залишаються жити в своєму місті - таких близько 25% від довоєнного населення. Вони ходять вулицями, усвідомлюючи, що щомиті можуть стати ціллю для ворожого дрона.А росіяни й не приховують, що полюють на звичайних містян і селян на правому березі Дніпра. В своїх каналах із садистською радістю вони хизуються "людським сафарі", виставляючи відео з ураженнями цивільного транспорту, перехожих і людей, які просто поралися у своїх дворах. Від початку року на деокупованій частині Херсонщини суттєво збільшилася кількість дронових атак. Якщо раніше росіяни піддавали правобережжя невибірковим артилерійським обстрілам, то тепер змінили тактику: вони полюють на мирне населення. Роблять усе, щоб "вичавити" людей з деокупованої частини Херсонщини та обласного центру. З тим щоб, можливо, у майбутньому знову атакувати Херсон.На нашій інфографіці показуємо, як змінилася кількість атак. 70-80% дронів наразі збивають або подавлюють засобами РЕБ. Але попереду - осінь, а з нею і нові труднощі. Що роблять і що планують робити на Херсонщині, аби зменшити ризики - читайте в нашому матеріалі

"Я ніколи в журналістиці не відчував стільки позитиву. Ти лягаєш спати щасливий, прокидаєшся щасливий, тобі щодня вдячні десятки людей".Так каже Петро Шуклінов - до повномасштабного вторгнення керівник суспільно-політичної редакції Liga.net, тепер - військовослужбовець і засновник автохабу Nesemos. У нашому сьогоднішньому матеріалі - екскурсія цим автохабом.Ідея виникла прямо на дорозі. Петро та інші колеги-волонтери доставляли машини для військових. Якось пригнали машину для близької подруги. Віддали на ремонт, а коли забрали - прямо по дорозі до Харкова в неї почали відвалюватися колеса. Їх не прикрутили, а просто прихопили, хтось на СТО не розібрався, і машину віддали неготовою. Петро та його друзі збагнули: військові часто розраховують на те, що надані волонтерами машини повністю відремонтовані, а насправді - не завжди. Тоді й захотіли зробити власну службу з ремонту авто. Щоб було якісно, зрозуміло і без бюрократії.Відколи виник автохаб, він перетворився, як каже Петро, на "генератор добра". Машини для військових тут ремонтують безкоштовно, платять за ремонт лише цивільні. Та це не покриває всіх потреб, тож Nesemos збирає донати, робить і продає сувеніри з російських трофеїв, залучає гранти. В автохабі підлаштовують машини під потреби людей з інвалідністю і взяли на роботу ветерана, який втратив руку. І хоч багато що тут створено за копійки, з подарунків і навіть з металу, який викинули на сусідній смітник - ідея хабу та його атмосфера багатьом подобається. Дехто навіть хоче взяти франшизу.Як все влаштовано в Nesemos - розповідаємо

Чому в Донецьку зникла вода? Чому черги, завищені ціни і навіть бійки за воду стали там новою реальністю?Всі ви, мабуть, бачили відео та дописи про катастрофу, яку переживають мешканці окупованого росіянами українського міста. Ще кілька місяців тому воду постачали за графіком, тепер же немає ані питної, ані технічної: ніякої.Ще у 2022 році ТЕКСТИ писали про те, що над Донбасом нависла примара безводдя. Безводдя прийшло на російських штиках, тепер воно матеріалізувалося в Донецьку в повній мірі. І навіть самі носії штиків відчувають його на своїй шкурі. Усім, хто там живе під російською окупацією, теж непереливки. Слідом за примарою безводдя прийшла примара гуманітарної катастрофи.Історично система водопостачання Донбасу залежала від трьох головних джерел: річок Сіверський Донець і Дніпро, а також мережі водосховищ. Все почало змінюватися в гірший бік ще у 2014-му, а в 2022-му почалося наближення тієї катастрофи, яку ми спостерігаємо зараз.Ось у цьому матеріалі ми розповідаємо про те, як і чому "відпало" річкове постачання. На той час у мешканців окупованого Донбасу ще залишалася надія на мережу водосховищ. Але їхнє вичерпання було лише питанням часу. У травні цього року ми написали про те, що час спливає, водосховища міліють - і показали це на інфографіці."Далі буде ще гірше", - такий висновок ми зробили у другій статті. А яким може бути це "далі" після того, як закінчиться війна? У нашому циклі статей ми торкаємося й цього питання. Читайте