Зараз часто можна почути: "А що мені дала ця країна? Чому я маю для неї щось робити?"Відповідь на це питання дає наша колега, авторка "Текстів" Тетяна Любарець. Вона талановита і сумлінна працівниця, яка дуже любить свою роботу та має добру вищу освіту, щоб її виконувати. А ще Тетяна любить свого маленького сина, свого чоловіка і взагалі своє життя.Пару десятиліть тому Тетяна була дівчинкою Танею, яка жила у злиднях. Зі своєю мамою Таня познайомилася, коли їй було десять років - доти дівчинку виховувала бабуся. Таня мала багато сподівань на любов, материнське тепло, але мама виявилася запійною алкоголічкою. Дівчинка не мала власного одягу - лише те, що перепало з гуманітарки, жила в занедбаному будинку, а перед школою мусила йти на ферму і доїти корів. Мама не зацікавилася її долею навіть коли Таня пішла з дому. Між нинішнім життям Тетяни Любарець і тодішніми злиднями та нещастями - довга відстань. Пройти її допомогла держава Україна. Історія Тетяни дуже зворушлива і чесна. А ще в цій історії кожен зможе знайти щось про себе, адже всім нам наша країна щось дала. Когось "витягли" лікарі в державній лікарні; хтось з вдячністю згадує першу вчительку, хтось обожнює виховательок своїх дітей у садочку; хтось усе життя товаришує з університетськими друзями - і їздить зустрічатися з ними на інший кінець країни, залізницею або дорогами, збудованими державою. Все це - Україна. Країна, яка дає шанси - Тетяні і нам усім. Читайте історію нашої колеги: https://texty.org.ua/articles/118128/