Це історія про зниклого хлопчика. Коли почалося російське повномасштабне вторгнення, Остап Тополін (ім'я змінене) був ще зовсім малим - у 2021-му він пішов до школи в рідних Олешках. Це був останній рік, коли він навчався українською.У наступні кілька років Росія забрала у цього малюка все. Хлопчика виховував батько - мама раніше трагічно загинула. Василь Тополін жив з того, що вирощував на власному обійсті овочі, квіти і зелень на продаж. Після того, як росіяни відступили з Херсона, город, з якого жила сім'я, перетворився на лінію фронту.Василь вирішив виїжджати. Він погодився на "заманливу" пропозицію росіян - йому запропонували сертифікат на житло в Росії. Так Василь і Остап опинилися в Нижньому Тагілі. Їхній будинок в Олешках згодом зруйнували обстрілами, а потім, після підриву росіянами Каховської дамби, руїни змило водою. Замість живописного будиночка в південних, теплих Олешках сім'я тепер оселилася в маленькій квартирці. В облупленій чотириповерхівці на околиці північного індустріального міста, де взимку нерідко мінус 20 морозу.Де працював Василь у Нижньому Тагілі - не дуже ясно. Тут, на півночі, його вміння вирощувати городину навряд чи стало б у пригоді. Відомо, що 10 грудня 2023 року Василь пішов з дому, а через кілька днів його знайшли мертвим у лісі неподалік від його нового помешкання. Причин смерті російська влада не повідомляє.Так Остап опинився у сиротинці. Там його взялися активно "перепрошивати", прищеплюючи російську свідомість. Дані Остапа з'явилися на російському сайті з усиновлення. З 2024 року сліди українського хлопчика в Росії губляться: куди він подівся, натепер невідомо.Ми розповідаємо про Остапа у великому проєкті з журналістики даних: там є відео, мапи, ілюстрації, посилання на офіційні дані. Ми також ставимо питання про його подальшу долю, про те, чи можна повернути Остапа та інших дітей, які втратили найрідніших людей і були вивезені на територію Росії. І про те, якою є відповідальність за такі дії з боку окупаційної влади. Читайте і дивіться