Вітання! Сьогодні в нас історія про те, як УПЦ МП, попри деякі спроби відбілити свій імідж, остаточно довела - вона хоче й далі перебувати у фарватері московської церковної політики. Раніше ми писали про деяких священників у цій церкві, які мають проукраїнські погляди - але їхні голоси не зміцніли настільки, аби вони змогли протидіяти загальному курсу.Церква почала проти української влади і частини суспільства "хрестовий похід" - а на чолі його опинився Павло (Лебідь), який своєю неадекватною поведінкою зруйнував можливість уникнути радикалізації протистояння. Цілком очевидно, що така постать не може далі представляти головну київську святиню - Києво-Печерську лавру, однак Павло поки що не збирається здаватися. І на це є пояснення, адже Павло діє не сам. Хто стоїть із ним поруч? Яким людським і матеріальним ресурсом він розпоряджається? Чому, навіть зганьбившись побиттям військового у Хмельницькому і незгодою відспівувати полеглого бійця на Буковині, УПЦ МП і не думає йти на примирення, а, навпаки, підживлює протистояння? Читайте в нашому матеріалі