А ви знали, що ваші сни можна заархівувати? А що взагалі до архіву можна просто звернутися й передати власні матеріали? Чи задумувалися ви, як можна зберегти візуальні свідчення війни?
Я от чесно скажу, що ні.
Але вчора побувала на дуууже цікавій презентації мальопису «Мистецтво під вогнем» Аліни Борисової, що вийшов у видавництві «КіТ», і дізналася про це все та навіть більше.
По-перше, мені дуже сподобалося слухати Аліну як мисткиню, яка знайшла спосіб передати хоча б частину того, що переживають люди в Україні. Її погляд на, здавалося б, уже цілком буденну для нас ситуацію — приліт — перетворив її на мистецтво.
Мальопис містить історії трьох людей. Три різні розповіді, спочатку зафіксовані у форматі інтерв'ю, а потім передані через малюнок.
І я впевнена, що надзвичайно важливо фіксувати нашу буденність такою, якою вона, на жаль, є зараз: вибуховою, страшною, важкою.
Особливо мене зачепила розповідь Аліни про те, як зобразити звук. Я раніше навіть не замислювалася, як художники переносять на зображення те, чого ми насправді не можемо побачити: звук, відчуття, напруження. Як розповідають історію малюнками, маючи лише мінімальні текстові пояснення.
По-друге, у розмові брала участь історикиня та архівістка Ліана Бліхарська, яка розповіла про роботу медіаархіву й дала зовсім інший погляд на збереження історії — зокрема через зображення.
Наскільки багато може розповісти одна фотографія, якщо ми знаємо її контекст. І наскільки багато можемо втратити, якщо через роки перед нами залишиться лише картинка без розуміння, хто ці люди, де вони, коли зроблено фото і що саме в цей момент відбувалося.
І ось ця думка про важливість фіксувати контекст дуже перегукнулася для мене з тим, що зробила Аліна Борисова.
Вона взяла реальні події, зібрала свідчення людей і перенесла їх у малюнки. Тобто фактично зафіксувала наше сьогодення, яке одного дня стане історією.
І, мабуть, саме ця думка залишилася зі мною після презентації найбільше. Ми зараз живемо всередині подій, які для нас є буденністю. Фотографуємо, пишемо, малюємо, записуємо голосові, розповідаємо сни. А колись усе це може стати свідченням того, як насправді відчувалося життя в цей час.
Я, звісно ж, придбала мальопис та отримала автограф 😊 Тож щойно прочитаю — обов'язково розповім вам уже про свої враження від самої книги.