#я_читаю«Безсила», Лорен РобертсЯ підписалася на читання ще однієї фентезійної серії свідомо і сплановано. Це одна з книг яку я хотіла через обкладинку і назву. Я гадала, що у слові «Безсила» закладено більше сенсу, але й так теж не погано.Отож ми маємо світ у якому є люди з надприродними силами і відповідно безсилі, яких просто зживають зі світу. У нас є цікава тендітна персонажка, яку з дитинства готував батько до виживання у жорстокому світі. Два красені принци з абсолютно різною долею, характерами та відбитками минулого.Основна частина першої книги проходить в іграх — щось на кшталт голодних ігор, дуже відносно. Випробування, біль і дуже-дуже повільне горіння. Це навіть коханням одразу важко було назвати. Як на мене, забагато шпичок з боку персонажки — вони її видавали. Проте дуже часто це викликало в мене посмішку.Мені сподобалося, що оповідь від кількох персонажів — це дає змогу полюбити їх усіх. У цьому романі дуже шляхетний, романтичний та вбивчий чоловік, який закоханий по вуха:«Поки я не зазирнув у пару блакитних очей кольору океану та не зрозумів, що потонути може бути прекрасно. Поки я не зазирнув у пару блакитних полум‘яних очей та не зрозумів, що згоріти може бути зовсім не боляче. Поки я не зазирнув у пару небесно-блакитних очей та не зрозумів, що впасти — може означати знайти спокій.»«Я — хаос. Хаос приглушених емоцій та надійних стін.»«Вона — полум’я, і я от-от обпечуся. Вона — океан, і я от-от потону.»«Кожна дівчинка заслуговує на щось таке само прекрасне і таке смертоносне, як і вона сама.»І кожна його фраза для мене сповнена болю та забороненого кохання. Я навіть думаю, що Кая мені було шкода більше за Пейден — попри все його криваве минуле і теперішнє.Якщо вам цікавий світ про магічні здібності, опір владі, змагання та дуже повільне горіння кохання — вам може сподобатися.