🎆 День 26. Новий рік крізь рокиКажуть, що коли треба посумувати за людиною, а не виходить, варто подивитися фото. А я думаю, що коли хочеш наповнитися теплом минулого, теж варто відкрити старенький фотоальбом. Так-так, саме фотоальбом — не знімки в телефоні, а друковані зображення. Тоді можна зловити шарм спогадів, зафіксованих на плівку. Усміхнутися маленькій собі, з рідним щемом подивитися на молодих батьків, на бабусю. Ці відчуття огортають чимось суто родинним. Ось тут ми з сестрою роздивляємося подарунки під ялинкою зранку — значить, тоді ще не чекали дванадцятої ночі. А тут я з котом під ялинкою — той рідкісний випадок, коли взимку мама дозволила взяти кота до хати погрітися. На годиннику одинадцята. Я сиджу з тортом і келихом, наповненим лимонадом, під ялинкою. Ми з сестрою обіймаємо бабусю, бо вона ще є. Здається, це останній Новий рік перед закінченням школи. Далі в альбомі вже немає фото — вони всі в телефоні, у сховищах. Дитинство закінчилося? Кортить подивитися далі. Відкриваю телефон. Я в гуртожитку зі своїм майбутнім чоловіком. Наш стіл застелений білою скатертиною (насправді простирадлом, але це не важливо), бо відтоді кожен Новий рік ми зустрічаємо разом. Перший Новий рік у домі чоловіка. Здається, саме тоді я поклала бенгальський вогник прямо на скатертину й пропалила дірку. Ми удвох у своїй квартирі. Один із найзнаковіших Нових років для мене: напівпорожня кімната, але своя. Така прекрасна. Новий рік під час війни. Найщемкіший. Бо, попри все, ми повернулися на свято до рідних. Ще є тато. А далі — купа фото малого. Його перший Новий рік: йому пів року, і обгортка з подарунка подобається більше, ніж сама іграшка. Він уперше не спить до дванадцятої й шаленіє від гори яскравих пакунків. А тут — перший Новий рік собаки. Він скажено носиться з новою іграшкою з-під ялинки. І так хочеться, щоб наступним рядком було: а тут — перший Новий рік після перемоги.