Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - Я_тут_пишу
Додано 09 тра 2024

Я_тут_пишу

@tetiana_kozelska
Кількість підписників: 119
Фото: 394
Відео: 66
Посилання: 33
Опис:
Мене звати Тетяна. Я письменниця. Мій роман «Де світло не сягає» — історія про військових водолазів, сильну героїню, кохання на межі. Вже у продажу. А тут я ділюсь тим, що читаю, що пишу, і тим, що не вміщається в книги. Цитати, відгуки, закулісся.
Джерело

Я_тут_пишу | замальовка_вихідного_дняМій загін разом з техніками роздивлявся уламки...

Логотип телеграм спільноти - Я_тут_пишу Я_тут_пишу @tetiana_kozelska
110 Охват/переглядів 2025-02-23 09:18 Повідомлення №369
#замальовка_вихідного_дняМій загін разом з техніками роздивлявся уламки нового драга. Ми притягли цей металевий брухт на імпровізованих ношах, які привʼязали до наших драконів, хоч їм це і не дуже сподобалося. Інколи мені здається, що ми їх допечемо своїми недоречними діями та вони повідкушують нам кінцівки, щоб ми більше не змогли літати на них. Взагалі, вся ця тема з такими величними створіннями, які от так просто дозволяють людям літати на них, викликає у мене багато питань. — То що скажете? — голос Газара вивів мене копання в думках. Ніхто з техніків не відповів – вони збирали драг по шматочку в одну цілісну велику машинерію. — Я кажу: ми вам ще потрібні? — підвищив голос мій командир.— Так-так, так-так… мовив один із новеньких, здається, Бен. — У нас будуть кілька питань до вас, тож зачекайте.Він навіть очей на нас не підвів, просто пробубонів собі під носа та й все.— Е ні, хлопці, так не піде, — запалився Газар. — Ми цілу ніч, бляха, патрулювали, збивали це лайно, щоб тепер почекати, поки ви ним пограєтесь?— Вибач, вибач, Газаре… — у розмову плавно влився нудотний голос Ланка, нашого вже давнього знайомого. — Я зараз швиденько заповню опитувальник і відпущу.Наш загін колективно важко видихнув. Бо коротенько у Ланка — це на годину точно. Газарові щелепи так сильно стискалися, що я мимоволі поклав йому руку на плече. — Я підстрелив цього красеня. — з натягнутою посмішкою сказав я. — Тож сам і відповім на питання. Якщо командир не проти. — Я зустрівся поглядом з другом. Газар спочатку нахмурився, а потім вдячно кивнув. — Не проти. — Суворо мовив він і повернувся до решти. — Загін! Всі відпочивати, у нас мало часу до наступної зміни. Хлопцям не потрібно було додаткових вказівок, вони всі, як один осідлали драконів і полетіли геть, утворивши невеличку пилову бурю навкруги.А я залишився розказувати, як гудів та цілився драг, що нового я помітив у маневрах, як високо він летів і все таке. Я був дуже даликий від технічних знань, але сподівався, що ця інформація хоч якось допоможе вберегти нам життя. Завтра буде невеличкий сюрприз