Замальовка вихідного дня:💡💡💡💡💡💡💡Несподіваний, весняний, легкий вітер взяв моє обличчя в свої невагомі долоні, коли я вийшла з під'їзду. Ступивши крок, я затрималась, щоб відчути його подих на собі ще раз. Не зважаючи на пізній час зимового вечора на вулиці було по справжньому тепло. Я похвалила себе подумки, що одягла тонку курточку й попрямувала далі. Місяць мерехтів на небі яскравим білим світлом, змушуючи мене закидати голову й милуватись ним. Зоряне небо, таке рідкісне у місті, особливо якщо виходити з квартири раз на тиждень. Моє саркастичне єство протестувало всередині - йому не довподоби таке просте замилування навколишнім світом. Десятихвилинна прогулянка, що була моїм нереалізованим планом більше ніж півроку, нарешті сьогодні сталася. Це мав бути безцільовий похід, лише для мене. Від одної думки про те, що я не йду кудись, як от в аптеку чи в магазин мене коробило в середині. Мозок на кожний крок пропонував спланувати завтрашній день, тиждень або хоч би завтрашній сніданок обдумати. Я впиралася йому запрошуючи тишу стати головною на хвильку. За сім хвилин мені вдалося. тепер залишалося зовсім трохи часу, щоб почути справжню себе. Та вона мовчала, вперта та принципова не видала жодного звуку.Побачивши свій будинок я посміхнулася, бо здається тиша, це саме те що мені було треба.