Старий віндовий інтерфейс мав цікаве ієрархічне розділення.Умовним рівнем 0 був сірий рельєфний елемент. Він позначав сервісну частину, яку не може міняти користувач, проте воно може реагувати на дії користувача. Рівнем +1 бути виступаючі елементи: кнопки, полоси прокрутки, кнопки випадаючих списків. Вони ніби вилазили вгору від сервісної частини, показуючи, що з ними можна взаємодіяти.Рівень -1 з білим фоном позначав елементи, з якими користувач може взаємодіяти і які може міняти. Це зміст випадаючих списків, текстові поля, чекбокси тощо. Це було пов’язано з інтуїтивним сприйняттям людини. • На виступаючий елемент можна натиснути чи схопитись за нього. • Заглиблені зони є уособленням водночас двох асоціацій — заглиблень на робочих столах під відповідні інструменти і треїв так само на робочих столах, куди складали потрібні елементи для складальних операційА потім появився інтернет з гіперпосиланнями. І дизайнери мікрософта їбанулися на гіперпосиланнях, пхаючи інтернетний дизайн в свою операційку.