Смак сутінок

🗾 Кюшю — колиска японської духовності?Чи може північне Кюшю бути справжнім місцем народження японської державності та релігії? Нові дослідження припускають, що саме тут — в регіоні Уса — могла знаходитися легендарна Ямато, звідки бере початок імператорська Японія. І навіть якщо Ямато знаходилося у регіоні Кансай, (офіційна версія) Кюшю — це таке перехрестя шляхів, вплив якого на всю Японію важко переоцінити.📜 Китайські хроніки ще з III століття згадують про “країну Ва”, очолювану жінкою-правителькою. Але де саме була ця країна — досі загадка. Одні вчені вказують на північ Кюшю, інші — на центральну Японію.🚶‍♂️ Саме через Кюшю проходили буддистські місіонери Шовкового шляху, тут зупинялися ченці з Китаю та Кореї, а перші дзенські храми будувалися ще до монгольського вторгнення у XIII столітті.✝️ У XVI столітті сюди прибули португальці та єзуїти, зокрема Франциск Ксав’єр, і частина місцевого населення прийняла християнство. Водночас голландці заснували у Наґасакі центр “західного навчання” — ранґаку.㊗️ Унікальне місце займає півострів Кунісакі, де з’явилася філософія Міура Баіена (1723–89) — глибоко оригінальне вчення на стику науки, релігії та містики.Але головне — саме в північному Кюшю сформувалися культи Мунаката, Суміоші та Хачіман. У VIII–X ст. ці регіональні вірування були “позичені” імператорською столицею (Нара і Кіото) й стали частиною державної релігії.📚 Так зародилася японська культова система: мережа святилищ, присвячених камі, яка формально організувалася в X столітті. До X ст. вже існували понад 900 культів — основа шінто, яка збереглася донині.З досліджень Фабіо Рамбеллі. #шюґендо #кюшю #хачіман

Відомство Сайо-рьо лікувало не хвороби тіла, а дисгармонії космічного порядку в тілі людині. Ключем до розуміння фармакології було онмьодо (陰陽道).Ось як діяли з ліків, представлених у реконструкції аптечки Сайо-рьо:1. 呉茱萸 → Елемент: Вогонь | Якість: ЯнГострий, гарячий, розганяє «холодний вітер» (風寒). Вигоняє інь і підсилює циркуляцію енергії.2. 弓弦 → Елемент: Дерево | Якість: ЯнАктивізує кі в печінці. Розблоковує енергію, що застоюється через інь.3. 升麻 → Елемент: Вогонь | Якість: Ян«Піднімає ян», повертає життєву енергію нагору, коли вона занадто ослаблена.4. 枳実 → Елемент: Метал | Якість: ІньОчищує легені та кишечник — органи, що в онмьодо відповідають за осінь, інь і внутрішнє очищення.5. 黄連 → Елемент: Вода | Якість: ІньГасить надмірний «вогонь серця». Відновлює спокій і холодність у психіці.6. 人参 → Елемент: Земля | Якість: БалансЖеньшень балансує інь і ян, тонізує селезінку — центр усієї онмьо-структури.7. 半夏 → Елемент: Земля | Якість: ЯнТрансформує «вологу» (надлишкову інь), очищує шлунок і селезінку від застоїв.8. 蜀椒 → Елемент: Вогонь | Якість: ЯнПроганяє злих духів.9. 蜀椒 → Елемент: Вогонь | Якість: ЯнЗігріває тіло, розганяє застої.#онмьодо #шінто #сайо

Буку-буку ча - все, що потрібно знати про атмосферу Королівства Рюкю.Чай буку-буку — традиційний напій Королівства Рюкю. Зазвичай саме цим чаєм пригощали гостей. Цей чай пили під час прийняття імператорських місій із Китаю та Японії, яким, як були впевнені обидві імперії, підпорядковувалося Королівство Рюкю.Чай буку-буку називають «чаєм щастя». Пишна біла піна неодмінно залишається на носі під час будь-якої спроби випити цей напій — тому в Королівстві навмисно пропонували чай гостям, залишали піну на носі, та сміялися.Традиція чаю буку-буку майже зникла під час Другої світової. Нині буку-буку ча можна замовити в ресторанах, але вдома його не готують.Пишну піну отримують, збиваючи заварений жасминовий чай (санпін-ча) з крохмалистою водою, яка залишається після першого промивання рису. Саме ця «мутна» вода допомагає утворити повітряну піну, котру накладають поверх напою. Інколи замість жасминового чаю використовують сенча. Окрім чаю й води, додають дрібку солі для підсилення смаку.#життя_рюкю

Неподалік від храму є незвичний магазинчик льодяників під назвою 幽霊子育飴 (Yuurei Kosodate Ame), "цукерки привида, що доглядав дитя".За легендою, одного дня власник магазинчику прокинувся від того, що у двері стукала жінка. Каже, розуміє, що година пізня, але їй будь-що треба придбати льодяники. Наступного дня вона прийшла знову, і так відбувалося шість днів. На сьомий день монети в жінки закінчились і вона запропонувала свій хаорі. Чоловік вирішив прослідкувати за нею. Дійшов до кладовища, і над однією з могил силует жінки раптом зник. Чоловік злякався, зранку побіг до найближчого храму і все розповів місцевому ченцю. Разом вони пішли до тієї могили... І почули, що з-під землі плаче дитя. Розкопали могилу і побачили там живе немовля, що смоктало льодяник, на руках мертвої матері. Схоже, коли померлу вагітну жінку ховали, дитя ще було живим і народилося в могилі, а дух матері купляв йому льодяники, розплачуючись однією з шести монет, що кладуть померлим для перетину річки Сандзу.#htr_dark_japan

Ще одна статуя 👆 ченця Хоуші, про якого ми нещодавно розповідали. Все ж таки, чим Хоуші з Китаю епохи Лючао був відомий настільки, щоб користуватись популярністю в Японії епохи Хейан?Приблизно в 465 р. в столиці Цзянькан (столиця імперії Східна Цзінь) став з’являтись старець приблизно 60-65ти років. Десь 5 років він спокійно жив коло столиці. Однак вже в 479 р. зі старцем стали відбуватись різні дива. Він ходив босоніж та з довгими волосами, а на палиці тепер було прикріплено дзеркало, шматок тканини та ножиці. Іноді він не їв та не пив по декілька днів або тижнів, а іноді пив тільки саке.Під кінець 479 р. стали говорити, що він може робити пророцтва та глибоко розуміє людські серця. Чутки пішли після того, як Хоуші прочитав одному чоловіку вірш, а чоловік прийняв його за пророцтво. В місті стали вклонятись йому, ніби богу та приносити пожертви. З цих пір воєнна влада визначила Хоуші як небезпечного злочинця та заключила у в’язницю. Але легенди про старця тільки збільшувались. Люди стали казати, що Хоуші бачили у декількох місцях водночас. Суха риба, яку він з’їдав поверталася до річок, пророцтва виконувалися, а коли в імперії декілька місяців не було дощу, саме Хоуші виявився спроможним його викликати.Але більш за все інше людей дивувало рівне ставлення з боку Хоуші до кожного та абсолютне прохолодне відношення до норм соціальної поведінки.Після смерті Хоуші його визнали бодгісатвою. Ченці, які поводили себе як Хоуші, позначалися терміном 風狂 (фу:кьо:), де 風 - вітер та 狂 - божевільний. Це були ченці, які досягли просвітлення, але в житті поводили себе дивно. Вони могли порушати соціальні канони та взагалі походити більше не божевільців, ніж на послідовників буддизму. Традиція 風狂 походить від китайської культурної течії "фен-лю" (風流) та в Японії знаходить своє продовження в постаті відомого ченця та поета Іккю Соджюна. І в легендах про Хоуші.#буддизм #іккю

#china #актуальнеДивіться, яка чудова історія!"Знайомі спитали, що означають китайські написи на розбитих рашистських танках на Михайлівській площі.А написи дійсно цікаві.Перший напис - вірш епохи Тан, присвячений генералу Ге Шу і перероблений під наші реалії. Автор Сі Біжень (西鄙人). Я не знайшла переклад, тому спробую просто передати зміст оригінального вірша і того, який на танку.Оригінал:哥舒歌 北斗七星高，哥舒夜带刀。至今窥牧马，不敢过临洮。Сім зірок Північного Ковша сяють високо в небі,Генерал Гешу вночі з мечем напоготові охороняє кордони.До сих пір пастухи коней (з сусіднього царства) тільки зазирають здалека, не наважуючись перетнути Ліньтао.Вірш на розбитому танку:北斗七星高，扎卢夜带刀至今窥鹅兵，一路向东逃。Сім зірок Північного Ковша сяють високо в небі,Генерал Залужний з мечем напоготові охороняє кордони.До сих пір Гусячі (російські) війська тільки зазирають здалека,Всю дорогу женуть їх на схід.Тут цікаво, що замість 俄军 "російські війська" використовується 鹅军 "гусячі війська". Вимовляються ієрогліфи 俄 та 鹅 однаково, але в них різні графеми: в назві "росія" - графема "людина", а в ієрогліфі "гусак" - графема "птах". Гусячею країною деякі китайці почали називати рашистів після крупних поразок у війні з Україною.Другий напис:人民英雄永垂不朽宜将剩勇追穷寇"Слава про народних героїв буде жити в віках.Треба зібрати останні сили, щоб гнати недобитого окупанта".Вираз "Треба зібрати останні сили, щоб гнати недобитого окупанта (розбійника)" належить Мао Цзедуну. Ці слова цитував на з'їзді партії Сі Цзіньпін. Їх вчать навіть діти в китайській середній школі.До речі, коли я досліджувала значення вірша і цього виразу в гуглі, натрапила на статтю в китайських новинах, присвячену цим написам на танках. Автор статті захоплюється креативністю китайця, який так вдало адаптував вірш під сучасні українські реалії."Звідси: https://www.facebook.com/100042986746673/posts/pfbid0BYQdXmaga8UJVdtuGqNYY1PAgu1SBEq2q2LfGHQtFj5NVJcTCuPQau63ABvQEo2hl/

Оябе Зен'ічіро: (小谷部全一郎, 1868-1941) – автор відомої праці "Чингісхан - це Йошіцуне" (成吉思汗ハ源義経也), яка була закінчена в 1924 р, та стала бестселером у період Тайшьо.Як відомо, Мінамото-но Йошіцуне (1159-1189) є одним із найбільш популярних персонажів японської історії, героєм безлічі тогочасних казок та оповідань, молодшим братом засновника шьоґуната Камакура Мінамото-но Йорітомо, боротьба з яким закінчилася трагічною смертю Йошіцуне. Однак, за теорією, Йошіцуне зміг врятуватися за допомогою клану Фуджівара та втекти на північ до айну, потім на материк, й стати там Чингісханом.Оябе Зен'ічіро в біографіях називають японським Робінзоном Крузо. Його теорія дуже добре пояснюється контекстом періодів Тайшьо та Шьова, коли в Японії все далі й далі поширювалися континентальні амбіції.Оябе народився в родині кондитера клана Акіта (秋田), поступив в Університет Токіо, де вивчав англійську мову, культуру, математику та китаєзнавство.З «континентальною теорією Йошіцуне» його познайомила нікому тоді не відома маленька книжечка авторства Суемацу Кенчьо: (1855-1920, 末松謙澄) - збірка легенд про Йошіцуне, де, ніби на основі легенд та інтерв’ю, зібраних на землях айну, розповідалася історія відомо героя.Задля перевірки теорії, Оябе відправився до земель айну, культурою яких займався в той час. Він планував велику подорож на північ, через Сибір до США, де знаходився його батько, однак з острову Ітуруп був депортований до Японії в 1885 р. В 1919 р, після подорожі в США з міста Кобе, на канадському вантажному судні, закінчення богословського факультету Університету Вашингтону та активною праці в якості лідеру комуністичного руху, Оябе відправляється працювати перекладачем японської армії в Маньчжурію, звідки втикає до Монголі.Пройшовши шлях від Монголії до берегів Сиріру, в 1924 р. він завершує свою працю, яка стає бестселером на наступні 20 років.

Оокунінуші-камі (大国主神, камі-правитель великої країни) – один із головних камі Ідзумо-таішя (出雲大社), префектура Шімане. Є шостим онуком Сусаноо-но мікото (須佐之男命), а згідно з Ніхон-шьокі – його сином.Постать Оокунінуші, так само, як Сусаноо, Ідзанаґі та Ідзанамі спочатку не відносилася до міфів держави Ямато. Вони, та деякі інші камі, були включені до пантеону приблизно в період IV-V ст., коли племена Ідзумо підкорилися центральній владі.Оокунінуші першим навчився вирощувати просо та рис, відкрив шовківництво, навчився ткацтву та медицині. В Ніхон-шьокі Оокунінуші описується як голова «камі, які належать до землі» (国神, куніцукамі) та перший правитель Ашіхара-но накацукуні (葦原中国, одна з найбільш старих назв японських островів).Пізніше, коли «небесні камі» (天津神, амацукамі), наказують Оокунінуші відмовитись від правління землями Ашіхара (для того, щоб Аматерасу змогла передати престол свому онуку Нініґі-но мікото), Оокунінуші уходить в «далекий світ, який неможливо побачити» (幽世 – какурійо або 常世 - токойо), та стає його правителем.#шінто #ідзумо #камі