Натрапила на цікаву статтю про самотність Дарії Озерної: чому вона може бути шкідливою і що із цим робити."Більшість українців також почуваються самотніми. Під час третьої хвилі дослідження психічного здоров’я українців, яку провела 2024 року компанія Gradus, людей запитували, наскільки вони почуваються самотніми і чому. Опитування провели на замовлення проєкту «Ти як?». До вибірки опитуваних увійшли лише ті, хто на той момент проживав в Україні. На питання «Чи стали ви почуватися більш самотньо за останній рік?» 16 % сказали, що постійно почуваються самотніми, 29 % не відчувають самотності, а 5 % відзначають зростання спілкування, 60 % почуваються самотніми час від часу...... Якщо не вдаватися в деталі — так, недарма ВООЗ визнала її глобальною загрозою. З антропологічної й еволюційної перспективи ізоляція й самотність — це безпосередні загрози життю. Ще донедавна (в еволюційному масштабі часу) вижити можна було тільки гуртом. Не дивно, що мозок сприймає небажану самотність як стресор і привід готуватися до найгіршого — навіть якщо інші ділянки мозку раціоналізують користь усамітнення. У клітинах імунної системи людей, які почуваються самотніми, на рівні генів запускається каскад реакцій, так звана консервативна транскрипційна відповідь на негаразди (Conserved Transcriptional Response to Adversity). У результаті росте рівень запалення, зокрема в мозку, та слабшає ланка противірусного захисту. Тобто на самоті люди й інші соціальні тварини буквально стають вразливішими для хвороб. Метадослідження взаємозв’язку самотності й здоров’я показало, що соціальна ізоляція та самотність істотно пов’язані з передчасною смертністю з будь-якої причини."Може цей матеріал нарешті спонукає мене дописати статтю про прив'язаність. А поки я пишу, розкажіть -- як ви рятуєтесь від самотності?