Я фарбувала губи червоною помадою і йшла за Ірою в бар. І пила там чай, а бармени сміялись, що чай треба пити в кімнаті.- Та й правда - думала я - навіщо мені тут сидіти? Взяла свій чай і пішла в кімнату, поки Іра жартувала з якимсь німцем про мій чай без віскі і рому.
В номері можна бути на самоті. Пити чай і не слухати чужі розмови. Не дивитись скільки деякі вливають в себе алкоголю. Не чути цей страшний запах перегару. Не слухати музику, де хриплий іспанець співає про кохання біля моря. А ти знаєш, що більшість наших жінок не можуть бути зі своїми коханими біля моря. І тебе раніше так заворожувала ця пісня, а зараз майже злить.
- Іди Дубровська, поспи чи працюй - кажеш сама собі. Але дивишся відео з власного міста.
І тобі пише знайомий з яким ти сто років не спілкувалась, ну може не сто, але місяців 6 так точно, і каже, що вивіз родину у коротку відпустку до моря, а у дворі приліт... І він ще не знає чи постраждала їх квартира.
Але як же добре, що дитина не бачитиме це.
І не буде боятись жити там знов.
Я згадую як мої друзі і клієнти повертались в свої хати після окупації..
Як намагались все вимити-вишкребти і продавали, бо більше не почувались там як раніше "мій дім - моя фотеця".
росіяни спаплюжили все. Але найголовніше - вони вкрали оце відчуття захищеності у власному домі. Своєї території, меж, я вже не кажу про комфорт і все інше.
Я гидую рашистами - де б вони не були. Вони й самі шугаються, хоча я говорю дуже тихо.
Один рашист в готелі сказав мені російською, але я перекладу:- Я дивлюсь в твої очі і наче бачу свою смерть. Я посміхнулась криво, прищурила очі і пообіцяла, що їм всім буде боляче...- У мєня дєд укрАінєц!! - навіщось сказав він, наче намагався захиститись. Я дивлюсь все більше рашистів починає згадувати свої українські корені, яких стидались.- Впевнена, йому за тебе і всіх вас соромно..
Знайома зараз в Туреччині, в готелі де багато відпочиває європейців. 
Я сама її туди відправила. Каже, що в ліфті познайомилась з дуже гарним хлопцем з Німеччини. Вийшли і говорили, говорили, говорили. Вона не могла на нього надивитись - так він їй сподобався. Виявилось, що вони мають однакові смаки, цікавляться одними і тими ж питаннями, і навіть хобі в них схожі.- Я аж тремчу, коли думаю про нього - пише мені вона. Така щаслива, що його зустріла.
А потім в барі почула його розмову з дідусем і бабусею - у європейців прийнято так їздити відпочивати. Він розповів, що познайомився з гарною дівчиною з України, а дідусь сказав:- Ти маєш все для того щоб обрати найкращу в світі дівчину. Ти розумний, красивий, в тебе є бізнес, дім, машина, родина. Але не бери собі дівчину з України. Вони обрали Зеленського - це не розумний народ.
Ти бачиш скільки бід вони собі цим організували. 
Навіщо тобі таке? Ти подобаєшся Берті. В неї чудова родина з перспективами на майбутнє.
Не потрібно закохуватись в тих, хто зламає тобі майбутнє.
Вона пішла з того бару і телефонувала мені:- Бачиш, я не голосувала за того Зеленського, але він навіть тут мені все зламав! Навіть тут... І в мене не було слів, щоб її заспокоїти. Бо говорити, що вона підслухала ту розмову вона не буде. Та й що вже говорити, якщо тебе сприймають так, через це обдовбане ч.м.0, що туристом гасає по світу?
Думаю про те, що нас вважають непритомними.. 
Через вибір більшості.
Туристи, яким я допомагала купити авіа до Єгипту і страховки, а також готель на перші дні, звітують, що знайшли апарти і будуть зимувати в теплі. Там була злива на днях і дитина боялась блискавки і грому, питаючи: 
- Що вже і тут бомблять? Важке рішення заради дитини виїхати було прийнято не дарма. Але не є дороговказом для всіх інших.
Через рашистів кожен постійно сам приймає важкі доленосні рішення. А могли ж просто жити.. 
Пишу подрузі, що воює, і вона жартує, бо береже мене.
А потім каже:
- Якщо без жартів, то дуже важко. ДУЖЕ!!
І я кажу, що я мабуть сволота, що пишу їй з моря.. Але я постійно думаю про неї і молюсь. А вона каже, що так краще, що я в безпеці, бо ще й за мене не треба переживати.. Думає, що я не пристосована до життя у війну.