А на Мадейрі ти відкриваєш балкон, хоча в кімнаті світло і я боюсь комарів. Бо там нема комарів!! Нема!! Отакий рай біля океану!
От на турецькому базари обираємо лампу з чарівних скалочок різнокольорового скла. От п"ємо каву з крихітних розмальованих філіжанок. От цілуємось під омелою, щоб ніколи не розлучатись і починаємо танцювати серед тюльпанового раю...
В мене стільки мрій!! Підла росія намагається нас знищити і забрати один в одного. Ти обіцяєш, що ми обов'язково повінчаємось, щоб знайтись через віки.. А я знаю, що і без цього ми знайдемось. Рідні душі завжди знаходяться.. Ким би вони не були.. Де б не з'явились
Я люблю тебе, чуєш!?! Люблю тебе, доки ти рятуєш цей світ і любитиму потім. Старію без тебе, старанно маскуючи зморшки фільтрами на фото. Щоб ти думав, що я красива і вертався в наш рай. Ревную страшенно... Якби ти був поряд могла б закотити тобі істерику і влаштувати сцену, але ти так мало разом, що на це просто не вистачає і шкода часу...
- Чим ти зайнята весь час??! - питає мене знайома, якій я постійно відмовляю в зустрічі. А я просто чекаю тебе з війни. І не впускаю в свій хиткий простір зайвих людей.
Коли пишу подумки, то можна не стримуватись і говорити багато слів. Коли пишу реальні меседжі, то намагаюсь коротко і серце завмирає від кожного сердечка і плюсика.. Ти обіцяв мені вижити. Я лише цим і тримаюсь. Не допускаючи інших думок, проганяючи їх і навіть трішки боючись. Хай тебе вбереже моя любов і молитва. Знаю, це мабуть смішний захист, коли є кевларовий і броньований. Війна не шкодує нікого - ні закоханих, ні одиноких. Але я гоню ці думки. Бо поки ми живі, в нас є надія. І мрії є. Люблю! Твоя С.
Записала #Дубровська (публікую з дозволу, але без імен)Давно написала цей текст..
все не рішалась..29.09.2026