- А я навіть рада, що ти мені не пишеш! - подумки "пише" вона йому.
- Від тебе насправді мені нема ніякої користі! Завжди ти на своїй війні і звісно твої хлопчики тобі дорожчі зараз ніж я. В мене ж тут є 2 стіни.. І як не крути все ж нас не так сильно криють як вас там.. Але я так сумую без тебе. Без твоїх ніжностей.. Без того "привіт любіма моя".. Я не бачу тебе місяцями, а коли бачу ти такий виснажений, що я не розумію кохатись з тобою чи дати тобі поспати. Звісно кохаюсь! Я так це люблю! Я так чекаю, коли ти залетиш в мою "хатку" огроменний наче одразу закривший собою весь світ. І квартира стає крихітна, як та рукавичка з казки... І ти летиш в ванну, а потім сміючись танцюєш зі мною перед здоровенними дзеркалами.. Ми такі красиві з тобою... Ти такий ніжний... Дивишся прямо в очі моєму відображенню і доводиш мене до екстазу повільно, наче нікуди не спішиш... Наче не помчишся потім в свій штаб.. Наче в нас попереду ціле життя...
Я дурію поряд з тобою.. Мені хочеться швидше, частіше, завжди! Мені хочеться бути разом і не випускати тебе з себе! Мені хочеться танцювати з тобою як тільки прокинусь і перед сном. Не чути ніколи повітряних тривог, знати, що війна скінчилась назавжди і небезпеки більше не буде. Мені хочеться готувати для тебе, робити масаж, показувати нові версії танців ДЛЯ ТЕБЕ... Хочеться вдягати панчохи, і різні еротичні мережива, щоб зваблювати тебе.. Щоб ні про кого крім мене і думати не смів... Мені хочеться бачити твої очі, чути хриплий голос, ластитись до тебе кішечкою....
Звісно ти помчиш рятувати світ. А я буду одна коли страшно, і коли радісно за інших..
Коли добрі новини і коли навпаки. Я буду одна вирішувати побутові проблеми, викликати електриків, ремонтувати, міняти, підшивати.. Чекати на тебе. Злитись... Кохати...
Ти нічого мені не даєш! Мені з тебе ніякого зиску, милий... Тебе завжди нема поряд! Але коли ти є - в животі пурхають метелики, в очах зірочки, а з обличчя не сходить посмішка! Справжня, щира, викохана, не награна. Коли ти є я така щаслива і ЖИВА!
Тому звісно буду чекати тебе завжди. І молитись буду, щоб Бог захистив тебе і повертав до мене знов і знов. Ти просто знатимеш, що я завжди є. Що я - твоя.
І коли летітимуть на мій Київ ті падлючі Циркони, гупаючи між будинками, як велетенські слони, яких пустили рушити наш світ, я буду втискатись в той кут, де ти завжди знімаєш берці. Бо він єдиний мій прихисток в ці страшні ночі. А ще подушка, що пахне тобою. Я її нюхаю перед сном, щоб викликати тебе хоча б у сон. Але не завжди виходить. Аромат слабшає з кожним днем і його неможливо законсервувати.. Та в страшні обстріли я притискаю її до себе, закриваю очі і вірю, що ти мене захистиш. Або твої хлопці, над якими ти так трясешся, щоб зайве не наражати на небезпеку. Щоб більше толку і менше втрат.
Говорю з тобою подумки щодня... Пишу лише у відповідь, не перша...
Сварю себе інколи, бо так не можна жити... Дивлюсь, як інші живуть своє життя поряд, не в постійному очікуванні.. Тримаються за руки, сваряться, засинають обнімаючись...
Ми платимо надто велику ціну - кажу сама собі. І розумію, що таких як ми багато. Але так боляче...
Я не герой, а скоріше навпаки. Я мрійниця. Дивлюсь інколи фотографії гарних місць і уявляю там нас разом. От ми полетіли на Мальдиви! І пілот крихітного літачка обертається і посміхається нам, а ми ржемо, що він керує літаком босоніж.
А от плаваємо в Марса Аламі з дюгонем, гладимо його м'який пузік, такий огроменний і такий ніжний. І здається, що він блаженно насолоджується цим і посміхається...
От ми куштуємо Токайське вино в Будапешті і плануємо занирнути в термальні води, які забирають стрес, але воняють тухлими яйцями. Наші знайомі говорили, що в старих німців там стається раптова ерекція і ми обговорюємо варто чи ні так ризикувати і ржем.
От лежимо біля океану на Шрі Ланці, граємо в карти і завмираємо. Бо сідає сонце і це так красиво, наче весь світ пофарбували рожевим. Все рожеве - океан, небо, пальми, і ми...