Обтрушую ноги від піску яскравою хустиною. Підходять поляки:- Пані з України? (показують пальцем на мій тризуб)- Так.- Живете тут?- Ні, приїхала ненадовго з Києва. А ви?- Ми з Варшави. Відпочиваємо тут щоліта. Їдемо машиною. Як там Київ? Це правда в новинах, що все горить?- Так ((- Не треба було обирати того Зеленського! - А ви задоволені власною владою?- Ні. Весь світ зійшов з розуму і поставив у керма безглуздих.- І що робити?- Жити, дитино... Скільки бог відміряв - жити! Слава Україні!- Героям слава!- Київ вистоїть!!! Переживе ще багато віків, як і вся Україна!
Ковтаю сльози. Йду. Бачу що до мене пхне щось оркоподібне напідпитку. Роблю крутий віраж в сторону. Звідкись виростають троє дідів в татухах і розмальованих майках. Я їх періодично бачила і не розуміла звідки вони. Ходять смішно випнувши животи і розчепіривши руки, наче їм заважають біцепси, чи як там вірно називають ті м"язи на руках? Діди закривають собою прохід до мене і тіло орка йде іншою дорогою, а вони деякий час супроводжують мене на відстані. Не очікувала тут зустріти янголів-охоронців з тату.
Згадую свого дідуся, всього в татуюваннях від голови до п'ят - чотири концтабори розмалювали його шкіру так, що я маленькою любила лазити і розглядати ті малюнки. Думаю зараз він сміється з неба і підморгує дідам. А ті галасливо направляються в бар, наче й не охороняли мене, а йшли собі по власних справах.
Дівчина на пляж винесла шматочки хліба. Піднімає один в руці і над нею літає десь 5 десятків мартинів, галасливо намагаючись урвати собі шмат. Дівчина сміється. Довге волосся розвивається на сильному вітрі. Вона підкидає хліб і бачить як мартини ловлять його по собачому розкривши дзьоби. Раптом один хапає її за пальці. Дівчина скрикує..
Мені ті чайки-мартини нагадують рашистів. Їх багато, вони наглі і галасливі. Я завжди купую корм для котиків і підкормлюю їх навіть тут. Бачу, як кошенята тендітно їдять, а здоровенні птахи нападають з неба, відштовхуючи котів і забираючи собі корм. Ганяю їх, як орків. Розуміючи що це лише моє сприйняття. А тут біля води вони такі ж доречні як і все інше - атрибути моря.
Зайшла в магазин. Вирішила купити щоб скуштувати бринзу. Там багато різних сирів, але не написано ні на якому бринза - написані інші назви геть не схожі на те, що шукаю. Але на вид схоже. Питаю в продавчині. Вона показує - оці 15 видів, то все бринза. Прошу найсмачнішу. Мені дають кругленьку таку і не дешеву бринзочку і продавчиня каже УКРАЇНСЬКОЮ:- Років 20 чи більше тому, як я вперше сюди приїхала, то спитала й собі в магазині смачну бринзу. А стара болгарка дала мені цю. Тепер я вже похилого віку. І теж продаю вам найсмачнішу з усіх. Хоча на наш смак її потрібно вимачувати разів з 4 в воді чи молоці, щоб хоч трохи стала не такою соленою..- А ви звідки?- З Дрогобича! Приїхала сюди відпочивати, закохалась і лишилась...- Оце так історія!- Да, вивчила мову, народила дітей і мій чоловік ставився до мого сина як до свого старшого.. Я щаслива..
Власник одного з місцевих готелів пропонує лишитись тут на зиму. Каже є програма захисту наших людей. Але я чула, що вона вже закінчилась.. Болгарія багато допомагала нашим в перші роки повномасштабного вторгнення - селили в готелі і надавали харчування, все безкоштовно. Люди отримали прихисток і підтримку. За це дуже ціную Болгарію і вдячна їм.
На вечір в мене падає тиск, а на мій Київ знову і знову падають дрони.- Вибух в Києві!! - читаю в тг каналах. Де б я не була, я чую оці специфічні звуки з мобільних телефонів, що тихенько сповіщують про повітряні тривоги і відбій. І за цими звуками я знаю, що наші поряд. І вони знають теж. Бо в мене теж цей звук постійно нагадує, що моє місто в небезпеці.
А взагалі на пляжі запросто вичислити де наші і де нелюди. Болгарія курорт де рідко готелі мають свої шезлонги близько до моря. Тому більшість людей везе свої підстилки і рушники. І якщо ви бачите гарних дівчат/жінок в красивих купальниках (бо наші панянки мають смак), обов"язково з золотими прикрасами на вухах чи шиї, завжди на гарних рушничках, під парасолею, і в дітей є іграшки, а не пуста пляшка з-під пива - це українці. Часто вони невеличкими родинами чи