Всі хто намагався розповісти іноземцям про нашу війну стикалися з цим - коли тобі не вірять..
Бо російська пропаганда вже озвучила свою версію подій. І тебе не хочуть образити, але вже повірили ворогу. Що не говорив російською. А вклав свої наративи в вуста іноземних прикормлених журналістів. І понеслось...
- Я читав ви самі себе бомбили..- Ви ж теж нападаєте на росію - я бачив як там все горить.- Це ви підірвали своє водосховище.. Це ваша диверсія. Хватить обманювати!- Буча це театр. Вистава. Потім люди встали і пішли.- Маріуполь не знищено. Там кожен і зараз може купити квартиру. Ви занадто згущуєте фарби.. Я бачила в новинах.- Київ надто далеко від фронту. Це ваші дрони літають і роблять лихо. Ваш президент вміє робити постановочні відео. Ви спеціально його обрали? Для цього? Продовжувати можна надто довго.
В більшості наші розповідають, що хочеться кричати... Але як докричатись до тих, хто тобі не вірить? Хто потім усміхаючись погодиться з твоїм болем, щоб припинити цю неприємну розмову...
- Твій президент збрехав - дрон не переслідував його літак в Кишиневі. Ви всі бр.еше.те! - Ясно у вас конфлікт, але росія на відміну від вас не обманює, не придумує на вас ніякі дії. А в українців фантазія шикарна!!- Ви навіть вікіпєдію виправляєте! Бо німецька ВІКІ, польська і українська чомусь геть різні! Не чесно переписувати історію!
- Видихай! - каже подруга, бо моє обличчя вкривається плямами..- Дихай! - наказує вона, бо вже не раз стикалась з цим в наших турах, але щоразу боляче і гидко. Дихаю... Хоча подумки лама.ю об коліно кожного рашиста, що приніс нам війну і розпач, а ще тих, хто сіє ворожу пропаганду так філігранно, що нам не вірять. Що нам приходиться наводити беззаперечні докази терору росії, щоб нам повірили!! І все одно оце: "може ти вигадала чи прикрашаєш, зізнайся?!"
Болгарія дуже вірить телевізору. Згадую своїх рідних бабусю і дідуся, які вірили всьому, що публікувалось в газеті чи озвучувалось телевізором. Ця сліпа віра підводила їх неодноразово і все одно була обов"язкова. Тому вони не чули мене чи інших родичів - по телевізору сказали = істина!
Говорю з парою з Риги - вони милі і проукраїнські. Вони багато допомагають біженцям і не люблять рашистів. Але, коли я кажу, що я з Києва, кажуть:- В нас так само! Дрони літають, вибухи! І говорять як їм страшно, не розуміючи що це навіть не 1% того, що відчувають українці. Бо для кожної людини її переживання цінніші за інші. Та ці люди хоча б вірять в те, що росія підступний ворог. І їм не потрібно доводити це...
Вирвалась до моря на хвильку, а воно наче відчуло мій стан - штормить і таке прекрасне. Я так люблю величезні білі хвилі. Це так красиво! Море тепле, але вітер забороняє заходити в нього. Бо здере потім з тебе шкіру клаптями, обвітрить її, висушить і весь рік потім лікуватимеш...
Хоча шкіру мабуть легше лікувати ніж душу. Дивилась фільм "Найщасливіша дівчина на світі", там дівчина пережила згвалтування в школі і все життя хотіла помсти. Ми стільки всього пережили, що просто не зможемо бути в одному світі з нелюдами. А якщо зможемо, то зрадимо себе...
Вони це відчувають, як звіри... Дехто з нас ще думає, що його не торкнеться, але коли колихне, то опанувати себе буде важко. І кожен раптом стане бачити: де камери, де "сліпі" зони, де ідеальне місце для ураження.
Попросила дівчинку на пляжі сфотографувати мене. Виявилось - з України.- Ким хочеш стати?- Генералом або кілером.- Годно! Ти звідки?- Ви не знаєте.. Щасливе...- Знаю, в мене знайомий зі Щасливого на війні.- Може це мій тато? Ви знаєте мого тата??!!- В полоні? - питаю я, бо наче голками коле обличчя і шию.. переходить на плечі і руки..- Не знаю.. Безвісті! Молилась щоб в полоні але не знаю чи варто терпіти такі тортури! Мій папка!!!!!!! - і плаче.. І я згрібаю її худі плечі і притискаю до себе.. Дивимось на хвилі... Вони їб0шать так, наче вже поховали під собою всіх нелюдів і танцюють танок свободи...