Минулі роки я продавала автобусні тури, бо розуміла, що для тих, кому хочеться зекономити, або нервують чи встигнуть на авіа-рейси це ідеальний варіант. Автобуси курсували швидко і безпечно. Часто приходили раніше графіка і я, навіть не люблячи подібні тури, розуміла, що вони мають право на існування. А протестувавши особисто (як завжди), радила туристам лайфхаки, як то все пережити з мінімальними проблемами. І дуже часто радила максимально ближче доїхати до кордону потягом, а потім вже пересідати в автобус.
Цей рік не такий... Рашисти обстрілюють потяги і вокзали. Дуже багато пошкоджено вагонів і потягів, а ще більше знищено автобусів. Це літо було дощовим і на певних рейсах туристи чим могли затикали зливу зі стелі автобусів, бо оператори або транспортні компанії думали, що автобус не пошкоджений, але уламки дронів потрощили подекуди дах і лише дощ виявив це.
Останнім часом нелюди почали бомбити і пункти переходу через кордон. Залітати на іноземні території. Наводити жах своїм неприкритим терором на найближчі до нас країни. І все важче розрахувати час щоб встигнути на рейс. І все важче зорієнтувати туристів щодо часу добирання до необхідного курорту автобусом з України.
Чому? Зараз розповім. Це буде розповідь про мій власний досвід цими днями.
Мої друзі і клієнти в курсі, що я завжди предохраняюсь - в любих ситуаціях.
Тому забронювавши рекламний тур по Болгарії я відповідально прочитала програму і вирішила, що варто все ж змінити перевізника і приїхати на курорт раніше. Щоб до роботи прийти до тями після важкої дороги і скласти власне враження про курорт. Змінити перевізника мені хотілось з 2х причин:1. Я все таки надто вимучена і тому взяла ВІП-рейс оператора, якого люблю. В їх ВІП-автобусі ортопедичні крісла, м'якенькі пледи, ніжна і уважна супроводжуюча (от це взагалі найвищий рівень, бо ця жінка ПОСТІЙНО в дорозі і в ній стільки лагідності, доброзичливості і патріотизму, що я декілька разів просто розчулювалась до сліз).2. Автобус оператора, що робить рекламний тур не такий зручний і з більш стрьомним маршрутом (так, я зважаю зараз і на це).
Не буду тягти. Уявіть собі, ви складаєте речі в поїздку. У вас автобус виїжджає завтра після обіду, щоб зранку, якщо все буде добре приїхати на курорт Болгарії. Я навіть запланувала попити кави з дівчатами.. Але... Ввечері отримую повідомлення від оператора, що рейс буде зранку, бо саме ввечері автобуси отримують електронну чергу на кордон на завтра. Змінюю плани. І мчусь спати на правий берег до сина.
Прокидаюсь від повітряної тривоги - ну звісно, куди ж без неї... Чую звуки ППО. Вмиваюсь, стаю варити каву і бачу у вікно стовп вибуху.. Приліт... Приблизно визначаю район, щоб потім в новинах впевнитись, що була права. Київ я знаю. Відбій. Видихаю. Добавляю речі в валізу (це окрема тема, бо я завжди збиралась швидко і по мінімуму, цей раз я взагалі не пам'ятаю, що я складала, тому речей набрала набагато більше ніж завжди). Кажу мамі, в мене таке враження, що я переїжджаю, а не їду по-роботі. Знову тривога. Вибух зовсім недалеко, тому надто гучний. Мені йти до зупинки нашого автобусу зовсім поряд. 
Хвилин 10-15. Але я викликаю таксі. Бо так хоч якийсь захист. Хай це просто дах автомобілю, та це не йти по незахищеному простору, коли навколо армагедон.
Їду в таксі під вибухами... Говоримо з таксистом про те, що він переїхав в Київ, як в більш безпечний регіон. І тепер просто в шоці від свого вибору і від суми оренди за квартиру.
Автобус стоїть між 2 заправками. І це раніше було ок. Але зараз ворожі дрони чатують саме на заправки. І вбивають їх в Києві і області.
Везу валізу до багажного відділення. В небі майже над нами починають збивати ворожі дрони. Супроводжуюча перевіряла паспорти, але каже:- Швидко всі в автобус і їдемо! Тут надто небезпечно!
Грузимось, виїжджаємо під постійне гупання. Відбій, коли автобус вже за Києвом. Але тривоги супроводжуватимуть нас весь день.