Хочеться пити.. Я сьогодні випила більше 3х літрів води, а ще ж не вечір. Мабуть це реакція на стрес чи на обстріл. І кава... Своїм ароматом і міцністю рятує мене від невиспаної ночі, бо так багато людей після обстрілу звертаються за бронюваннями. І я працюю, працюю, працюю.- Скільки того життя? - кажуть люди і замовляють в мене тури на море. І намагаються підтримати тих, кому гірше. І хочуть, щоб діти згадували подорожі, а не вибухи. За дітей завжди найболючіше. Їх хочеться захистити, але вони теж гинуть.. Ще почалась якась нездорова тенденція в метро. Раніше все було якось чемно. Зараз все більше срачів через обстріли. Є люди, що приносять в бомбосховища і метро каремати чи спальники, є ті що тягнуть розкладачки чи розкладні стільці, а є й ті, що купили намети. Бо діти, тваринки, бо треба на роботу і хочеться мінімального затишку для родини. І так було давно. Але зараз якісь дивні люди починають репетувати, що намети треба забрати/поділити/заборонити/знищити. Що всім однакове і т.д. Є й ті неадекватні, що ріжуть чужу власність, бо своєї не мають. При Пороху такої х..ні не було. Тоді ми знали коли впаде курс і обирали куди летіти прямими рейсами з України. При зеленому лідорі люди під вибухами деруться за намети в метро. І все одно бубочка прекрасний і самий луччій. І поки до основної маси не дійде - ця країна приречена. Що б ми не робили. Як би не старались. Йду за кавою бо не маю сил. Люди не адекватні - бронюють і вимагають відмінити. Але це не просто і дорого. Потрібно думати ДО бронювання. Стомилась. Мамині квіти ніжно пахнуть і наче посміхаються. Трішки пройтись мені зараз просто необхідно.. Сонечко лікує. Завтра вже буде дощ. А сьогодні ми вижили. Знов. Слава ЗСУ! Боже, збережи Україну і нашу Армію.#Дубровська 02.06.2026 Київ