Аналіз кризи навколо Trybunału Konstytucyjnego (TK) у Польщі (події ночі 30–31 жовтня 2026 року).

Це чергова ескалація давньої кризи навколо Конституційного трибуналу Польщі. Допис загалом точно описує події, але дає їм односторонню інтерпретацію на користь Навроцького і PiS.

30 жовтня суддя Анна Корвін-Піотровська (одна з п’яти, обраних Сеймом у березні 2026 року, чиї присяги Навроцький відмовився приймати) оголосила про місячне відсторонення від обов’язків голови TK Богдана Свєнчковського та його заступника Бартоломея Соханського.

Вона послалася на свою «найдовшу суддівську вислугу» (за положеннями закону про організацію TK) і норми про тимчасове відсторонення суддів (Art. 130 закону про суди загальної юрисдикції, застосовані за аналогією). Підстава — перешкоджання роботі нових суддів, обраних нинішньою більшістю Сейму, нескликання загального зібрання та інші порушення.

Свєнчковський і Соханський (а також офіційний акаунт TK в X) назвали це «державним переворотом» і заявили, що Корвін-Піотровська взагалі не суддя TK, бо не склала присягу перед президентом. Туск і міністр юстиції/генеральний прокурор Вальдемар Журек охарактеризували те, що відбувається, як відновлення верховенства права після «беззаконня» PiS. Журек направив клопотання про зняття імунітету зі Свєнчковського (кілька) і Соханського.

Навроцький (близький до PiS, обраний у 2025 році) перервав візит до Сенегалу, зустрівся зі Свєнчковським і першим головою Верховного суду Збігнєвом Капіньським, після півночі приїхав до будівлі TK. Біля входу сталася сутичка: сторони взаємно звинувачують одна одну у фізичній агресії (президентська сторона — у порушенні недоторканності, судді — у тому, що президент застосовував силу). Він пробув усередині кілька годин, уранці заявив про «силове захоплення» конституційного органу, вимагав виведення спрямованих урядом сил і скликав консультації з парламентськими силами на 31 жовтня «для відновлення конституційного порядку».

Поліція (зокрема в екіпіруванні) була навколо будівлі; за її заявами, всередину не заходила. Були протести (переважно прихильників PiS), спроби перерізати огорожу, затримання.

На ранок 31 жовтня зберігаються дві конкуруючі версії законності. Корвін-Піотровська скликала загальне зібрання суддів на 3 листопада. Остаточного правового рішення немає.

Коріння кризи — у спорі 2015 року, коли PiS (за президента Дуди) не визнала частину суддів, обраних попереднім Сеймом, і поставила своїх. Тодішній TK підтверджував законність попередніх виборів, але це проігнорували. Після 2023 року уряд Туска намагається «відновити верховенство права», але президенти (спочатку Дуда, тепер Навроцький) блокують реформи вето і невизнанням нових суддів. Навроцький прийняв присягу у трьох з обраних у 2026 році, п’ятьох — ні; вони склали присягу в Сеймі. Свєнчковський не допускав їх до роботи.

Венеціанська комісія висловлювалася, що відмова президента не повинна безкінечно блокувати суддів.
Обидві сторони звинувачують одна одну в політизації суду і порушенні конституції. Це класична польська «війна за суди», де юридичні аргументи сильно переплетені з політичною лояльністю.

Навроцький з 2025 року відкрито просуває «конституцію нового покоління» до 2030 року, створив Раду нової конституції (переважно праві/PiS/Конфедерація), критикує нинішній змішаний режим за «подвійний центр виконавчої влади» і схиляється до сильнішої президентської системи. Реально для зміни потрібні 2/3 в Сеймі — зараз це нереально без згоди коаліції Туска, яка ініціативу відкидає. Ескалація кризи дозволяє йому аргументувати, що система дисфункціональна і потребує перегляду. Це стандартна політична тактика, а не доведена «змова»; аналогічні кризи використовують і інші сторони для своїх цілей.

Зараз ситуація залишається підвішеною: консультації 31 жовтня, зібрання суддів 3 листопада, взаємні звинувачення і відсутність визнання легітимності одна одної. Це посилює поляризацію перед парламентськими виборами 2027 року.