Олег Купрієнко (Фейсбук):

Куди я зник?

Більше не пишу про політику. Це рух по колу.
Розумію, політичні дописи = сотні тисяч охоплень. Але кількість чомусь не вивітрює присмак нудоти, навпаки посилюючи. Нудоту завжди викликає одноманіття. Прикладом коли жуєш 4 роки скумбрію.

Щодня відбувається абсурд, карикатура вчорашнього дня, без жодних виправлень помилок і праці над собою, чергова стадія соціальних вигнивань, яку пересмоктувати насправді несмак і западло. Кугути сидять і роками булькають... Одноманітно й однаково, насадивши потужне солдафонство на гешефт міндіча - вершиною пафосного ширпотрьопу про неньку і рушнички. Одні уявили себе королями життя, інші паралізовані страхом, обговорюють роками клієнтуру Ломброзо.
Ти реагуєш і просто брудниш власну психіку, свою душу, на відміну від нормальних людей, забуваєш за справжнє життя, що там, поза соцмережами, між запалених зірок і вимкнених гаджетів.

Останні 4 роки я те й робив що вговорював людей знайомих і незнайомих врятуватись, виїхати, давав контакти. Так наче то мені треба було, а не їм. А вони дули щоки, відвертались, не довіряли, а хтось і проклинав - "нашо ти мене з неньки виманив, тепер я розгубений?!", або "а шо я там буду робить?".
Я попереджав кілька років тому - війна триватиме десятиліття, переловлять і перебьють майже усіх. Вашу психіку знищать. Отже маєте до 25 року кілька літ на зміцнення гарантій виживання.
Замовлення на чоловіків перейде до жінок, бо вони без сильної статі - непотрібні. У світі їх багато. Вітчизняні мажори - та сама історія. До 2030х більшість видоять, як і мусорів, тцк, політруків, штабні тилові ботоферми незламників, політичних експертів банкової. Вони нічого не вміють, окрім погрожувати в соцмережах розправою і красти іноземні гроші на війні. Іншим народам вони зайві, там свої є.

Я попереджав і попереджаю про депортації зза кордону назад на війну. Вам це просто подадуть під іншим соусом, красивіше, логічніше, тому й запровадили шлагбаум для нових втікачів, у що ніхто не вірив два роки тому. Права людини закінчились. Вас розділили на групи, за гендерами, статками, віком і будуть топтати малими зграями. Тому ваше завдання чіплятися за нинішнє життя в суспільствах які ще не згнили. Заведіть там знайомства, бажано поміж місцевих адекватних. Метал прогризіть, а не дайте вас використати полігоном Блек Рок. І не озирайтесь назад.

Через свою риторику я втратив багато знайомих, з іншими просто не обговорюю політику, не реагую на їх запити. Кожному своє.
Я ризикував, отримував погрози будучи ще в Україні.
Хтось почув мене тільки зараз і ось Європа вже не приймає їх. Вони спалили час на сумніви, втративши всі свої гроші. Угорщина останній їх шанс! Подяка тій країні.
Готуйтесь. Її будуть всіляко провокувати на нетолерантність до втікачів від війни, запрошувати видачу українців назад під бомби й мобілізаційний терор. Держава Україна в цьому профі.

"Путін хоче знищити всю Україну", хоча Банкову, уряд, президента, тцк, мусорів, олігархів, політруків - Путін знищити не хоче. Жодної ракети по ним за 4 роки. Значить не всю. Така Україна лишається неушкодженою.

Дехто, сидячи там дотепер, колись називав мої прогнози й попередження - зрадливою туфтою, фейками кремля, а тепер, коли вони збуваються, ті ж люди звинуваючуть мене у "висміюванні жертв". Мої "критики" - самі собі чорна сатира.

Літом 2022 я попереджав про бусифікацію, спостерігаючи її на тернопільщині. Мене дивом тоді не здали мусорам дружини моїх бувших приятелів, які вляпались в ЗСУ. Особливою потужністю відзначались втікачі з України кинувші її років так 15 тому. Привіт їм з 2026.

"Ти агент Кремля"... "Прийдуть буряти і тебе катуватимуть дужче ТЦК"... - незламний оксюморон політруків і нафронтниць.

Варто було перейти на поезію і я більше не чую ідіотизму на свою адресу. Поезія лікує. Навіть якщо вона містить політичні питання - тупі їх не розуміють, рівень хейту в коментарях падає до нуля. Як і обговорень.

Політика - рух по колу... Точно петля на шию, або ув'язнений на прогулянці. Вона (якщо лиш вона) - вирок, вигадка лукавого! Людина або припиняє займатися херньою, або продовжує затягувати собі мотузку. Водять її за носа інформаційним фуфлом.

Я не дід Мазай бігаючий за двома зайцями. А в багатьох головах сидять двоє. Сьогодні такий, завтра інший. Зараз "так", за мить уже "ні"... Тут цілує, тут ножем штрикає. Тут погрожує забусярити, тут гроші просить на бусік і хабар. "Агент кремля", а завтра "буряти з'їдять".

Ось вам одвічна істина наостанок.
Дурень вчиться на власних помилках.
Розумний на чужих.
А минулому - наука зайва.