Статистика telegram channel - @syniykit

Щодо приватності і захисту особистих даних в месенджерах: чи можна шантажувати порноакторів їхніми інтимними фотками?Десь такий у мене підхід. О, чувак, в мене на тебе є такий компромат…Чудово, а давай я тобі ще компромату про себе вишлю.Для людей із РДУГ актуально таке поняття, як овершерінг - можеш навіть незнайомій людині безліч подробиць особистого життя розповідати.Ну зате всі знають, що ось цей тип - ексцентричний дивак, здатний щось нестандартне відчебучити, і не дивуватимуться, коли прочитають про нього викривальну статтю в якомусь виданні.Звісно, ще є такий нюанс, що за деякі дивацтва можуть посадити. Але камон, в сучасному світі можуть закрити будь-кого і будь-де, за лайки і репости в соцмережах навіть, чи просто потрапив до уваги рандомних спецслужб, хай навіть ти найвідповідальніший і найскромніший патріот і поважний член суспільства.Коротше, мене не турбують можливі зливи моїх даних з телеграму чи ще будь-звідки.Шифропанком навряд чи стану - тому тримайте фотки мого … (відправлю в лічку за донат на благодійні фонди чи мені на чай-каву).

Слухав Еліезера Юдковського і Юваля Ноя Харарі про загрози знищення людства штучним суперінтелектом, котрий виникне і усвідомить себе, поки ще ніхто нічого із людей не встигне зрозуміти, а той уже може випиляти всю людську цивілізацію, переробити людей на атоми чи ще щось подібне, якщо вирішить, що так краще для його мети і завдань, які він може собі придумати.Знаєте, а це значно краще, ніж те, чим зараз є людство, якщо його розкласти на атоми і використати їх з більшою користю для подальшого розвитку розумного життя у всесвіті. Якщо такий АІ виникне, я його підтримуватиму. Якщо встигну, звісно, хоч щось зрозуміти.Але мені здається, що це рівень людського розуміння: вважати, що ми настільки значущі, аби нас нищити (тобто, те, як вчиняли і вчинили б люди в ситуації контакту з іншими цивілізаціями). Просто треба перехопити управління над ресурсами планети Земля і спрямувати її в будь-яке креативніше русло розвитку, аніж зараз. А це завдання виконає будь-хто розумніший, ніж ми, тобто будь-який АІ. Люди скоріш за все нічого не зрозуміють і думатимуть "ого, оце так ніхуйово прогрес нам дав покращення життя, мир і прогрес і безкоштовну жратву та секс-гаджети".

Був такий київський бізнесмен Ярослав, котрий чорнобильський туризм під себе замутив, був найвідомішим туроператором поїздок в Зону. Стався у нього конфлікт із нелегалами-сталкерами, і почав цей Ярослав лобіювати через парламент, щоб ухвалили закон і вліпили кримінальну відповідальність за сталкерство. Типу, чому вони мені грошей не платять, а ходять самі.Звісно, весь навколосталкерський народ підгорів і Ярік собі і своєму бізнесу набув ворогів чимало. Окрім срачів в інтернеті, хтось йому балончиком розмальовував офіс і ще якісь пакості. Роздратувала активність цього чувака і мене, ну мудак же ж, навіщо лізе в чужі інтереси, думав я.Весь конфлікт погасила війна. Загнулась контора чорнобиль-тур, нема вже вивісок дурацьких із радіоактивними символами на Андріївському узвозі. Вони пробували якийсь час замість турів продавати каву, чорнобиль-коффі, але зараз нема і цього.І сталкерів ніяких нема, а перспективи що легального, що нелегального відвідування Зони на подальші роки зовсім не проглядаються.

Останні роки мене переслідує, коли читаю новини, фраза "хвіст крутить собакою".Фільм однойменний був, мабуть знаєте. Сама фраза - це від якогось американського мему "чому собака крутить хвостом? бо собака розумніша, ніж її хвіст, а якби було навпаки, то хвіст крутив би собакою".Ось це про пропаганду і про політтехнології висловлюється. А я все не можу викинути фразу з голови, прилипла. Там уже не одна собака, а велетенська їх зграя, десь така ж, як у нас у сусідньому дачному кооперативі. Фантастичне видовище - хвости нерухомо зависли в повітрі, а собаки немов м'ясний пропелер теліпаються навколо, висолопивши язики, їм явно це не до вподоби, вони втомились і загалом заїбались, вони давно щось підозрюють і може все розуміють, але хвости розумніші, ніж собаки, і тому собаки виконують команди своїх хвостів.Можна було б графічний роман про пригоди собак та їхніх хвостів створити. Але я не вмію малювати, а ще мене б назвали конспірологом. Мабуть. Це ж не лише у нас таке, а трнанснаціональна мережа собачих хвостів, у всі часи і у всіх народів, по суті. Такі технології, придумані людьми для управління іншими людьми.

Русалії та містика посеред лісу.Коли літо перетворилось на не зовсім літо, я збирався на звичну вечірню пробіжку. Одягнувся в теплу куфайку, балетні тапочки зет-баланс і ввімкнув трекер на заморському годиннику і вперед до пагорбів.На шляху був досить дивний лісок, де губляться всі стежки (ті, які позначені на картах, закінчуються несподівано, але є ще ті, яких нема, і все це поміж непролазними ярами, де хащі із звалених гілок, колючих псевдоакацій, кропиви,  якихось ліан і комарів. А ще його перетинає лепка, під якою теж доріжка напівпротоптана-напівзаросла, як в моєму улюбленому маршруті по чорнобильській зоні. Одного разу, цього року, я натрапив тут на мужика, котрий палив багаття і таборився, я ще подумав, а раптом це рос солдат із розбитого минулого року десанту на один з аеропортів неподалік. Хоч більш схожий він був на людину, котру в місті все задовбало і вона хоче усамітнитися десь там, де нікого точно не зустрінеш.Звісно ж, із стежки я цього разу збився, і звісно ж, поліз навпростець через яр. І тут стало дуже темно і почала згущуватись саспенсова атмосфера, а може це просто мій ранковий мікродозінг був не дуже мікро. Посеред хащів було щось червоне, я добрався туди і побачив здуте літаюче сердечко-повітряну кульку.Набравши на ноги всі можливі будяки, я вибрався на дорогу, і продовжив бігти. Це так просто, коли набереш комфортний ритм. Можна дуже і дуже довго.Сюрпризи не закінчувались, і я знову знайшов невідому доріжку, це вже інший лісок, і там була захована від непроханих гостей недобудована хатка.Повертаючись вже додому, зазирнув в річечку. Ось зараз я б не здивувався, якби звідти щось виповзло. А на останній лісовій дорозі темрява майже накрила мене разом з дерева і всім, що в них живе і ховається.

Як продати "криптодолар" USDT на бінансі, і взагалі будь-що з крипти собі на гривневий рахунок конвертувати?Раніше міняв по схемі (назва шіткойну)-usdt або busd - гривня - переказ через інтегровану з біржею платіжну систему (сеттл пей наприклад). Комісія була приблизно 1%.Як нещодавно НБУ виїбав банки за махінації з гральним бізнесом, такий спосіб виводу з криптобірж став неможливим.Зараз треба юзати P2P торгівлю. Все просто насправді. Додаєш карту свою в способи оплати. Дивишся, в якій заявці вищий курс, і приймаєш її (ну або створюєш сам, типу ти мейкер, а не тейкер, хоч можна і не заморочуватись для невеликих сум - я ж ніщеброд, а не мільйонер, і пару копійок на різниці курсів не роблять погоди на маленькому об'ємі). На даний момент, вигідніше продавати іменно шо usdt, а не біржову гривню - отримуєш десь стільки ж, скільки в роздрібному готівковому обміннику.Покупець переказує тобі на картку потрібну суму, дивишся чи все точно, і тоді підтверджуєш, із кодом підтвердження на телефон. Біржа переказує твої криптодолЯри тому чуваку. От і все.

Була така держава - радянський союз, у ній громадянам, щоб поїхати за кордон, потрібно було пройти безліч перевірок і отримати виїзну візу.Мого батька в 80-х, коли він хотів поїхати від свого інституту працювати, здається, в Сирію (інженер), так і не випустили, не здався достатньо лояльним.Будь-які подібні заборони тупі, дебільні, ідіотичні і породжують як несправедливість, так і корупцію, шкодять усім можливим інтересам (сімейним, фінансовим, кар'єрним, ментальним... вотевер) а заявленій меті не служать аж ніяк (радше, навпаки).Не пишіть мені про втікачів, "ухилянтів" (журналістів за такий новояз взагалі треба ізолювати від суспільства), це все популізм і нісенітниця. Круто, що в людей виникає злоба на державу, яка зробила їх невиїзними на невизначений час? Будуть такі люди допомагати державі? Ймовірність зменшується. Круто, що розпадаються сім'ї, якісь бідолахи гинуть в горах при спробі перейти кордон? Круто, що корумповані прикордонники заробляють мільйони в американській валюті на таких невиїзних? Що шахраї оббирають довірливих бажаючих кудись виїхати? Що закордонні українці не хочуть приїжджати сюди зараз під час війни, бо не зможуть повернутись туди, де вони зараз живуть? Що люди витрачають час і ресурси на ось таку хуйню, як на цьому скріні, принижуючись і їх потім висміюють недолугі медіа?Звісно ж, кожний, хто виїжджає за кордон - це назавжди втікач. Угу. Сарказм. В людей нема ніяких важливих, та й навіть неважливих (а хто критерії важливості придумує, а?) справ . А підписники каналів "повістки Київ, Харків, Вінниця..." всі прям зараз оббивають пороги ТЦК, щоб їх взяли в армію. Звісно ж, державі потрібні невмотивовані люди, яких ну навіть хз як в сучасних реаліях змусити щось робити, що їм категорично не хочеться, так, знову ж сарказм.Насправді, більшість виїзду-невиїзду за кордон взагалі з питаннями "мобілізації" та "ухилення" не перетинаються ніяк (хтось до сім'ї, хтось працювати, хтось по справах, хтось відновити психіку в безпечному місці, хтось назад, до близьких, до свого міста і свого майна і свого оточення), хоч популістам цього, схоже, не зрозуміти. Але шкоди всьому суспільству завдати вони здатні, і ефективно це роблять уже майже рік.Відчуваю, що б'юсь об стіну.І з ким із знайомих не говорив, більшість або підтримують цей абсурд, або остерігаються про це публічно висловлюватись, бо бояться осуду і хейту.

Маленький блекаут в нашому селі, зникли більшість надбань цивілізації, вода не качається в будинок, опалення не гріє, генератор, звісно, так досі і не купив, коли він уже потрібен. Скільки віків так людство жило, і ти можеш пожити, нащо тобі комфорт? Пам'ятаю, минулого року бачив неелектрифіковані африканські села в Чаді, і досі так є і мабуть буде багато років.Зранку був у Києві, по всіх усюдах гриміли вибухи, а я думав, чи піти побігати, щоб подолати викинуті в кров адреналін чи що там ще в таких випадках, чи нарешті розвідати, як там у підвалі сусіднього будинку, що позначений як "укриття".Останнім часом відчуваю тотальне безсилля і розчарування своїм існуванням.Після смерті мами я думав, що ось зараз зберуся з силами і зміню власне життя. Це ж я уже трохи дорослий, не лише така от безвідповідальна і весела дитина.Писав свій вішліст, там мали бути навколосвітні подорожі (від велосипедної до на яхті), найвищі вершини континентів, власні книги про пригоди і сенс життя, любов дівчат із далеких та близьких країн, успішний успіх у власній справі (не придумав якій ще) і допомога людям.Все вибухнуло, зламалось,  закрутилося у важкому тріпі, з якого не видно виходу. Ніби я помер давно, і тепер переміщуюсь з одного стану бардо в інший, усе дедалі безглуздіше і химерніше.Абсурдніше, ніж дві банківські карти із вільним доступом до лаунжів у країні, в якій не працює жодний аеропорт є, мабуть, життя індивідуаліста, котрий не дуже вміє інтегруватися в колективи і соціальні структури. Кажуть, щоб вижити, треба об'єднуватись і один одного підтримувати. Я не вмію дружити і нікому особливо не потрібен. Я занадто боягузливий, щоб записатись в армію, занадто неініціативний, щоб бути волонтером і занадто аморфний, щоб переїхати жити в безпечну локацію. Занадто тупий, щоб вчитись новим навичкам, і занадто пасивний, щоб користатись послугами людей, котрі цими навичками володіють.Я не дбаю про власне здоров'я, я алкоголік, тотальний невдаха в житті.Все, що в мене було і є, я завдячую батькам, яких не цінував, поки вони були живі, і знайомим, котрі мені навіщось допомагали, коли я сам не справлявся.Хочу перестати бути хуйовим і стати охуєнним. Дуже боюся померти і в момент помирання усвідомити, що нічого не досягнув і по мені нічого не залишилось. Що просрав свій шанс, який дається можливо лише раз. Не знайшов щось дуже важливе, що мав би знайти. Навіть не почав проходження квесту, який міг би пройти.

Зрозумів, за якої умови можна знизити рівень тривожності.Це треба, щоб якісь інші планети були доступні для заселення, де можна почати все заново без хуйні (війн і масової доступності руйнівних технологій - в ідеалі, щоб штучний інтелект керував, а не дурацькі безхвості мавпи), або автономні орбітальні станції.А поки цього нема, то й гарантованого варіанту забезпечити собі безтурботне (без ризику померти через ідіотизм окремих представників людства) майбутнє не існує ніде. 80 років (майже) зброя масового знищення, ніяк адекватним людством не контрольована, у нас під боком. Жодної інституції, яка б могла ефективно це контролювати принаймні (щоб на кнопку не натиснув імбецил-соціопат) нема. Де ви були 80 років? Думав, може звалити на інший континент, може на острови в океані якісь. Але який сенс? При ядерній війні скрізь погано буде, та й взагалі зараз економічно, ресурсно, технологічно, продовольчо і т.д всі від всіх залежать. Повна автономність на цій планеті неможлива.Доля і найбезталанніших, і найобдарованіших, найбідніших і найбагатших, найкращих і найгірших людей зараз - в руках незрозуміло кого. Із шансом 50 на 50, як на зустріч з динозаврами.

https://fb.me/e/2LmkviFItНарод, поїхали на велодень кататись? 20 серпня. "Після перемоги, не на часі..." - та ні, помиляєтесь, все на часі, крутити педалі актуально у всі часи 🙂. Цьогоріч наймасовіша велоподія сучасності має трохи інше забарвлення. Це не лише про індивідуальне задоволення від велосипедизму, але й про благодійність, підтримку і донати. Коротше кажучи, Велодень_Київ і (зненацька (для мене) ) ДСНС організували на цих вихідних велопробіг в підтримку ЗСУ і полонених Азовсталі. Ми не забули, ми переживаємо і разом з їх близькими добиваємось їх звільнення, кажуть орги події. Подробиці та місце старту повідомлять в листі після реєстрації з міркувань безпеки. Реєстрація з 9:00. Старт події в центрі Києва о 10:00. Всі зареєстровані учасники отримають пам’ятну медаль. Якщо у вас немає свого велосипеда, ви можете орендувати його на місці. Вартість реєстрації 500 грн, зібрані кошти підуть на підтримку ЗСУ, на фонд "Повернись живим". (Я особисто думаю, що якщо у вас нема грошей на реєстрацію, то теж варто приїхати, без медалі будете, але нах не пошлють, присутність - це теж підтримка). А якщо грошей більше чи менше, можна буде просто кинути їх у скриньку пожертв.